котик

суботу, 24 грудня 2016 р.

Я маю право на ім’я…
Впровадження інноваційних методів у роботу бібліотек – один з найголовніших напрямків діяльності закладів культури. Районна бібліотека для дітей намагається постійно використовувати в своїй роботі нові форми і методи для якнайкращого обслуговування читачів-дітей.
Тому не дивно, що за цю роботу бібліотекарі були нагородженні Полтавською обласною бібліотекою для дітей ім. Панаса Мирного призом – ведмедиком. Але в нього не було імені. Тому працівники закладу оголосили конкурс для читачів на ім’я косолапому «Я маю право на ім’я», підсумки якого підводились невдовзі після відзначення Міжнародного дня прав людини.
 Бажаючих взяти участь у конкурсі не бракувало, тож і варіантів імен було досить багато: Буба, Борець, Умка, Степан Бібліотечний, Мирчик, Сімка, Михася, Тіма, Книгобум, Делі, Незнайко, Доні, Розумник, Читайлик, Потапко, Пізнайлик, Чарлі, Віллі, Геніайлик, Тузя, Капапашунічка, Капашунчик, Нолік, Фреді, Михайлик-Читайлик, Теді, Тошка – Друг Книжок, Белі, Мілі, Лулу, Нікі, Лілі, Мікі, Кіті…
            І все ж  компетентне журі визначило, на його думку, краще ім’я бібліотечному ведмедику – Михайлик-Читайлик (автор – Неминуща Таїсія, дошкільниця). В присутності дітей новому мешканцю бібліотеки вручили паспорт.

            А потім були конкурси для учасників свята – дітей та дорослих. І, звичайно ж, призи.
                                                   Зоя Єщенко, провідний бібліотекар районної бібліотеки для дітей


     МИ НЕ ТІЛЬКИ ЧИТАЧІ…
   Ми продовжуємо знайомити вас з творчо обдарованими дітьми Миргородщини. 
Знайомтесь:
Артем Корєхов
Сьогодні, шановні користувачі нашого блога, у вас є можливість познайомитись з Артемом Корєховим, читачем Миргородської районної бібліотеки для дітей.  А наше з ним знайомство відбулось не тільки як з читачем, а й як з обдарованою дитиною, що любить і читати, і малювати, і писати вірші.
А ще Артем любить грати в футбол з друзями, навчається в Миргородській художній школі, бере участь у всіх конкурсах малюнків проекту Миргородської ЦБС «Бібліотеки Миргородщини презентують…», конкурсу «Пам’ять мого роду», є читачем районної бібліотеки для дітей  та Шахворостівської сільської бібліотеки, відвідує спортивну школу - займається легкою атлетикою.
Нещодавно у Всеукраїнському конкурсі дитячої творчості «Мрії про Україну: дитячий погляд» у номінації «Поетичний твір» Артем був нагороджений грамотою благодійного Фонду «Нова країна» та Національної бібліотеки України для дітей. З чим ми його і вітаємо!
                                         Якою я бачу свою Україну
                                   Поглянуть в майбутнє я хочу на мить…
                                   Якою я бачу свою Україну?
                                   Почну,  мабуть, з того, що дуже болить –
                                   Я бачу квітучу і мирну країну.

                                   Не буде вже більше стрільби і АТО,
                                   Зруйнованих хат і убитих синів,
                                   А будуть снувати лиш мирні авто
                                   Під зоряним небом між стиглих ланів.

                                   В садочках і школах лунатиме сміх –
                                   Щасливі й здорові зростатимуть діти.
                                   Відродяться села, з похилених стріх
                                   Співатимуть птахи. Майорітимуть квіти.

                                   Не буде вже більше у нас інтернатів,
                                   А будуть щасливі великі родини.
                                   І буде заводів і фабрик багато
                                   Та буде цінитися праця людини.

                                   Не буде в країні злочинців й нероб,
                                   Всі будуть в достатку і злагоді жить,
                                   І знайдуться ліки від різних хвороб…
                                   Такий був мій погляд в майбутнє на мить.

                                   Якою я бачу свою Україну?
                                   Я бачу квітучу і мирну країну. 
                                                        Валентина Зінченко, заст. директора Миргородської ЦБС

пʼятницю, 9 грудня 2016 р.

До книги на гостини
На землі є багато див, створених природою і зроблених руками людини. Та найбільше з них – книжка. Тож саме на гостини до дитячих книжок районної бібліотеки для дітей завітали вихованці молодших класів Миргородської спеціалізованої школи-інтернат для слабочуючих дітей. До екскурсії вони добре готувалися - прочитали багато книжок і участю в грі «З якої казки» довели, що вони - читаючі школярики.  
Оскільки діти вперше відвідали дитячу бібліотеку, їм було цікаво все: яскраві виставки, полички з книжками та журналами. Останні їх зацікавили найбільше. Дівчатка з цікавістю розглядали історії чарівної Принцеси та  ляльки Барбі, хлопчики поринули в світ  коміксів, слідкували за пригодами Тома і Джеррі, Міккі Мауса, Шрека …

середу, 7 грудня 2016 р.


Скільки важить сніжинка, або Життя без насильства
В сучасному суспільстві з проявами насильства стикаються найнезахищеніші – діти. І найчастіше відбувається  це  там, де їх повинні захищати найбільше – в родинах та навчальних закладах. Але ж  прояви насильства порушують права дитини, принципи  вільного та справедливого існування. І питання це з кожним роком постає ще більш гостро.
Ось такій серйозній і, на перший погляд, зовсім не дитячій темі була присвячена зустріч третьокласників МСШ №5 (вихователь Інна Сусоля) з працівниками районної бібліотеки для дітей. З допомогою бібліотекаря діти розбиралися в таких складних питаннях: що таке насильство, його види, як воно проявляється. І саме головне - як можна зупинити його і до кого звертатись за допомогою?
Учні взяли участь у тренінгу «Що таке насильство? Як уникнути його в учнівському середовищі?» та закріпили отримані знання, в чому їм допомогла комп’ютерна презентація-вікторина «Проблема насильства в казках». А під кінець вивчили абетку «Життя без насильства», яка наголошує про те, що кожна дитина повинна знати свої права, не дозволяти принижувати й ображати себе та знати, до кого потрібно звернутися по допомогу в складних життєвих ситуаціях.
«Скільки важать наші слова? Часом ті слова, які «не важать» нічого, наші вчинки, які ми робимо, непомітні для нас самих, лягають великою образою й болем на інших. І під таким тягарем може зламатися кожна людина». Ці слова притчі «Скільки важить сніжинка?» глибоко запали в душі юних слухачів. Про них слід пам’ятати  не тільки дітям, але і нам дорослим. Адже слова, з якими ми звертаємося одне до одного, важать дуже багато: добрими, лагідними можна підняти людині настрій, зробити її щасливою, а злими і жорстокими — засмутити, образити, принизити і навіть убити. Про це потрібно пам’ятати завжди.
                                  Алла Савчук, бібліотекар Миргородської районної бібліотеки для дітей

середу, 23 листопада 2016 р.

Україну любимо свою...
З чого починається Батьківщина? Звичайно ж, з місцевості, де ми народилися. Це - наша маленька Батьківщина, вона завжди з нами. У кожного з нас є рідний дім, вулиця, місто. І, звичайно ж, країна - найдорожче, найсвітліше, найрідніше, найкраще місце на землі, де живуть наші батьки, дідусі, бабусі. Це — наша рідна земля, наша Україна.
Саме про Україну і йшла мова в районній бібліотеці для дітей з учнями третіх класів  групи продовженого дня ЗОШ №5(вихователь Інна Сусоля) під час проведення патріотичного колажу «Україна – країна героїв». Мандруючи стежками історії, діти з цікавістю познайомились з легендами про виникнення України та міста Києва. А ще, користуючись тлумачним словником рідної мови та маючи бажання бути справжніми патріотами, вивчили значення слів «незалежна», «демократична» та «суверенна».
 
Історія нашої країни ще зовсім молода, та в календарі вже з’явилося багато нових пам’ятних дат. Одна з них – День Гідності та Свободи. Майдан і Революція Гідності сколихнули не тільки Україну, а й увесь світ. Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братерства й гідності. Наші серця стали частиною могутнього серця Батьківщини.
23 роки наша молода держава не знала війни. Український народ пишався тим що в буремні дев’яності вдалося зберегти мир. Та військові дії не обійшла нашу державу тепер. Раніше ми не зовсім усвідомлювали значення слів «Слава Україні - героям слава!» та те, кому вони адресовані. Зараз вже точно зрозуміло, кому адресовані ці слова, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці, які зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, що в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери на плечах яких тримається наша армія.
Майже кожну родину так чи інакше обпалило полум’я військових дій. Третьокласники з гордістю розповіли про своїх рідних, які сьогодні захищають кордони України:  Михайло Чугуєнко і Богдан Федченко – про татусів, Софійка Шимко і Анастасія Мірошниченко – про дядьків.
А ще учні, вихованці студії народного танцю «Променад», розповіли про благодійний концерт, учасниками якого вони були. Під час концерту діти зібрали кошти, на які придбали автомобіль у зону АТО.
Жвавий інтерес викликало і знайомство з книгами «Героям слава!: Розповіді для дітей про героїв фронту і тилу». Закінчився захід вікториною «Люби, вивчай свій рідний край», на всі запитання якої діти дали відповіді швидко і правильно.
                                                  Зоя Єщенко, провідний бібліотекар районної бібліотеки для дітей

 

середу, 2 листопада 2016 р.


     ДОПИТЛИВОМУ ШКОЛЯРУ
(Літературний дайджест)
Дорогий читачу!
              Запрошуємо тебе завітати до Миргородської районної бібліотеки  для дітей і переглянути викладку літератури «Нові книги», де ти познайомишся з творами українських письменників, зокрема, книгами серії «12 балів» видавництва «Зелений пес».
Головні герої книг — діти, які проводять розслідування і з'ясовують факти життя видатних українських постатей.  Серія має не тільки художньо-пізнавальний, а й навчальний характер — елементи енциклопедії та вміщена в кінці таблиця з датами дозволяють використовувати книгу як додатковий матеріал на уроках історії України та літератури, для написання рефератів, творів, підготовки до відкритих уроків.                         
             Це - не просто цікаві розповіді про відомих українців і не чергові «шпаргалки» для школи, а справжні детективні історії, разом із героями яких ти розгрібатимеш завали різних чуток і поглядів аж поки не докопаєшся до правди про ту чи іншу видатну людину. Чому тендітну хворобливу жіночку Ларису Косач називали жінкою-воїном, якщо вона ніяких видимих подвигів не звершувала? Чому досі прізвища Мазепи й Бандери залишаються каменем розбрату в українському суспільстві, а княгиню Ольгу, яка за переказами винищила ціле місто, називають «рівноапостольною»? Чому?..
            Ці книжки не дадуть тобі відповіді на всі питання, але дадуть змогу знайти її самому.
                                                   
  Горянич Марина. Княгиня Ольга і Я(К., 2011)
            «Святу» Ольгу, виявляється, не всі вважають святою. Ще й досі її проклинають на Поліссі нащадки древлян, тих самих, що княгиня спалила разом з містом – з таким парадоксом зустрічаються герої книжки «Княгиня Ольга і Я». Як можна пам’ятати те, що відбулося тисячу років тому? Чи личить помста «святій» княгині? А може, мали рацію древляни, коли вбили її чоловіка Ігоря? Чи справа тут не в ньому, а в звичайній конкуренції Києва та Іскоростеня?
Такі зовсім не дитячі проблеми доводиться розслідувати юним слідопитам, подорожуючи до Полісся, місця, де відбувалися ті давні криваві події. Літописне оповідання про княгиню Ольгу та місцеві поліські легенди про зраду князів стали приводом для детективного розслідування, що його ведуть близнята-підлітки та їх старший приятель-студент.

Ручай Ганна. Іван Мазепа і Я(К., 2011)
Постать Івана Мазепи одна з найзагадковіших в українській історії.. Гетьмана любили і ненавиділи, поважали і побоювались, цінували і остерігались, прославляли і оббріхували  як в часи його керування, так і пізніше, в наступні десятиліття та століття.
            Історія гетьмана Івана Мазепи подана через сприйняття сучасних школярів, які разом з учителем прагнуть з’ясувати складні обставини тієї доби. В школі конфлікт — хлопців з хутора Мазепинці дражнять "зрадниками", вони у відповідь лізуть битися. Але мудрий директор не викликає батьків, не робить записів у щоденнику — він збирає винуватців у своєму кабінеті і дає завдання: самостійно розібратися в тому, що сталося з гетьманом Іваном Мазепою, звідки іде міф про його зраду і взагалі - ким був цей вусатий дядько, портрет якого прикрашає десятигривневу купюру.

                                      Горянич Марина. Леся Українка і Я (К.,2011)           
Вчити вірші – що може бути нуднішим? Особливо для хлопців. Герої книжки «Леся Українка і я» думають так само. Книга оповість, у чому життєвий та творчий подвиг цієї тендітної дівчини, її мужність перед обличчям долі, її перемоги над собою, недугом та царатом, що душив будь-яке живе українське слово.
Імя поетеси  овіяне всенародною любовю. Це була людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування. ЇЇ талант виявився в багатьох різновидах літературної праці – поезії, драматургії, прозі, літературній критиці і публіцистиці, перекладацькій роботі і фольклористиці.
            Творчість Лесі Українки належить до тієї прогресивної спадщини минулого, яка для кожного нового покоління відкривається новими духовними скарбами, живе у віках, розвивається, даруючи людям мудрість, мужність і красу.

                                                           Левицька Віта. Степан Бандера і Я (К.,2011)
Книга «Степан Бандера і я» написана саме для того, аби заохотити цікавість школярів до такої непересічної та актуальної нині особистості, як Степан Бандера і надати інформацію про життя та діяльність цієї людини, щоб ти сам зміг зрозуміти на чиєму боці правда. Розповідь ведеться від імені хлопчика, який вирішив провести своєрідне розслідування «справи» про Степана Бандеру. Почувши різні точки зору щодо цієї особистості, хлопчина вишукує дані про те, якою насправді людиною був Степан Бандера, які ідеї він сповідував і яке життя прожив. Юний дослідник черпає знання звідусіль: шукає інформацію в Інтернеті, йде до бібліотеки, дивиться фільм про Степана Бандеру, а також звертається за допомогою до старшого брата-студента і бере «інтерв’ю» в своєї бабусі.
Художність книги робить її напрочуд захопливою та легкою для прочитання – той, хто перегорне першу сторінку, гарантовано дійде до кінця. Книга «Степан Бандера і я» заслужено отримує свої «12 балів».
Дорогий читачу!
            Перечисленні  книги довіряють тобі в твоєму виборі – на чий бік стати і кого обрати героєм. Тож іди – і читай, і думай! Вчися з дитинства робити усвідомлений відповідальний вибір, бо від цього вміння залежить все в твоєму житті.
                                                                         Підготувала Катерина Яневич, бібліотекар І категорії 
   
                                                                        

Нове в бібліотеці
Тиждень сучасної української книги «Книга - найкращий  мій друг», що проходив у середині жовтня, надихнув спеціалістів районної бібліотеки для дітей віднайти нові форми роботи  популяризації сучасної української дитячої книги. Так, літературні новинки бібліотеки для дітей середнього та старшого шкільного віку були зібрані в кошик. Їх  презентували як «Новинки з корзинки».
Герої книг Валентина і Яни Бердт та Юрія Ярмиша стали підказками до виставки-загадки, ідею якої було запозичено в придбаних Полтавською обласною бібліотекою для дітей імені Панаса Мирного інноваціях на Південноукраїнському Міжрегіональному ярмарку «Бібліокреатив – 2015».

До речі, за впровадження інноваційних ідей по підтримці і просуванню читання як основи всебічного розвитку дітей наша бібліотека була нагороджена Подякою та подарунком  - маленьким ведмежатком. Тепер він стане нашим талісманом. Бібліотека оголошує конкурс на найоригінальніше ім’я для нашого ведмежати-талісмана.
                                                                  Валентина Зінченко, заст. директора Миргородської ЦБС


вівторок, 1 листопада 2016 р.


 «Волохаті, лускаті, пернаті…»
Наша бібліотека продовжує знайомити користувачів блога з учасниками конкурсу «Волохаті, лускаті, пернаті…» Ще одна його учасниця - читачка Миргородської районної бібліотеки для дітей Валерія  Хоменко. Проживає вона в м. Миргороді, до школи ще не ходить. І всі ці тваринки живуть у неї вдома. Кішечку звати -Бусинка, їй 2 роки, рибки-звичайні, але їх любить вся родина!

понеділок, 31 жовтня 2016 р.


Вітаємо переможців обласного конкурсу!
В березні цього року було оголошено обласний конкурс на кращу віртуальну екскурсію «Мандруємо Полтавщиною, відвідуємо бібліотеки» серед працівників бібліотек, що обслуговують користувачів-дітей. Він проводився з ініціативи Управління культури Полтавської обласної державної адміністрації та Полтавської обласної бібліотеки для дітей імені Панаса Мирного.
Мета конкурсу - залучення працівників бібліотек до творчого пошуку нових форм і методів краєзнавчої роботи, національно-патріотичного виховання дітей та підлітків, розвиток їх пізнавальних інтересів, інтеграція бібліотек як закладів культури у сферу туризму, ознайомлення та обмін досвідом з організації робочого простору бібліотек, підходів до надання послуг та залучення користувачів, активізація та вдосконалення практичних навичок бібліотекарів із створення сучасних інформаційних ресурсів.
На конкурс були представлені як індивідуальні, так і колективні роботи у формі відеоролика про бібліотеки та об’єкти свого населеного пункту. Серед переможців – і Миргородська районна бібліотека для дітей, яка зайняла перше місце. Вітаємо творчий колектив, що працював над відеороликом, та всіх, хто надав допомогу в пошуку матеріалу – Олександра Опацького, Олексія Терещенка, Вадима Радченка, Валентину Ємець та автора проекта Зою Єщенко!
                                         Валентина Зінченко, заступник директора Миргородської ЦБС

вівторок, 11 жовтня 2016 р.

Годі нудьгувати, час книжки читати!
З 10 по 16 жовтня в Україні проходить тиждень дитячої книги сучасних українських авторів. Тож і Миргородська районна  бібліотека для дітей не залишила цю подію поза увагою. На абонементі для дошкільників та учнів 1-4 класів була влаштована  PR-виставка сучасної української дитячої літератури «Годі нудьгувати, час книжки читати!», що користується неабиякою популярністю серед читачів. Мета її – привернути увагу читачів до книжок сучасних українських авторів, що пишуть для дітей: Сашка Дерманського, Олександра Міщенка, Галини Малик, Зірки Мензатюк, Наталії Сняданко, Івана Андрусяка та інших не менш цікавих авторів.
                                  Валентина Зінченко, заст. директора Миргородської ЦБС.


Свята Покрово України,
дай нам, щоб ми були щасливі!
Свято Покрови Пресвятої Богородиці відзначається 14 жовтня на честь Божої Матері, яка зняла зі своєї голови хустку-покрову і розкинула її над людьми, що знаходились у церкві, одночасно молячись за їх спасіння і врятування від біди. Ось ця її довга біла покрова і стала своєрідним оберегом України.
Особливо шанували в Україні Покрову запорізькі козаки. Вона була їхньою заступницею в далеких походах, тому не дивно, що це свято мало ще одну  назву — Козацька Покрова.
В нього є свої традиції  й обряди, яких намагалися дотримуватись у кожній родині. Про саму Покрову та притаманні їй обряди і йшла мова в районній бібліотеці для дітей на святі «Свята Покрово України, дай нам, щоб ми були щасливі!»
Отож, для того, щоб усі члени сім’ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима. Під ним ставали i проказували: 
Пресвята Покрiвонько, 
Перед твоїм вкривалом 
Голови схиляємо. 
Прохаємо, Покрiвонько, 
Од лиха укрити, 
            Здоров’ячко наше 
Знов нам обновити. 
Саме так і вчинили другокласники ЗОШ №1 ім. П. Мирного (класовод Тетяна Войтенко) – всі по черзі пройшли під рушником-оберегом, розвішеним над входом до читальної зали, де й проводилося свято.
До Покрови всі селяни обов'язково завершували всі польові роботи. Копати, сіяти після свята вважали за великий гріх. Народна мудрість застерігала: "Не сій після Покрови, бо на полі буде голо", "Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови". Через те селяни поспішали завершити всі польові та городні роботи.
Богородицю вважали покровителькою землеробства. За звичаєм у цей день обов'язковим було вшанування пожинального снопа, який установлювали  в прибраній квітами та рушниками світлиці.  Тож діти із задоволенням долучилися до цього обряду.
Існує чимало прикмет, вірувань і обрядів, пов'язаних із святом. Кожен учень розповів про той, який знав. А один з обрядів працівники провели  в бібліотеці -  обкурювали приміщення димком від підпалених гілочок вишні - для благополуччя і удачі.
А ще дівчата дізналися, що Богородиця – швачка. Вона шиє ризи, зашиває рани, зупиняючи кров. Тому вишивку можна розглядати як схему закодованих знаків. Вона стає захистом, покровом, який оберігає людину від усіляких негараздів.
Про обереги всім присутнім розповіли хлопчики, за що і отримали подарунки від дівчаток.
 З давніх часів в народі збереглися прикмети про Покрову. Зокрема, якщо господиня напече багато млинців, то в зимову холоднечу в будинку буде тепло. Звідси існує цікавий звичай - «запікання кутів». За народним повір’ям в день Покрови домовик, охоронець  дому й  родинного вогнища, відправлявся спати. Господиня день пекла млини невеликих  розмірів - їх називали млинцями. Перший млинець обов’язково ділився на 4 частини  і, як подарунок, розносився по кутах хати, щоб домовик був ситим і спокійним, а з хати тепло не видувалося. Тож і в бібліотеці домовий отримав млинця, яким поласує вночі. А вдень ними насолоджувались діти.
Ось так і проходило це чудове свято, яке стало не тільки великим релігійним, а ще й одним з  найулюбленіших народних свят в Україні.
 Алла Савчук, бібліотекар районної бібліотеки для дітей