котик

суботу, 24 грудня 2016 р.

Я маю право на ім’я…
Впровадження інноваційних методів у роботу бібліотек – один з найголовніших напрямків діяльності закладів культури. Районна бібліотека для дітей намагається постійно використовувати в своїй роботі нові форми і методи для якнайкращого обслуговування читачів-дітей.
Тому не дивно, що за цю роботу бібліотекарі були нагородженні Полтавською обласною бібліотекою для дітей ім. Панаса Мирного призом – ведмедиком. Але в нього не було імені. Тому працівники закладу оголосили конкурс для читачів на ім’я косолапому «Я маю право на ім’я», підсумки якого підводились невдовзі після відзначення Міжнародного дня прав людини.
 Бажаючих взяти участь у конкурсі не бракувало, тож і варіантів імен було досить багато: Буба, Борець, Умка, Степан Бібліотечний, Мирчик, Сімка, Михася, Тіма, Книгобум, Делі, Незнайко, Доні, Розумник, Читайлик, Потапко, Пізнайлик, Чарлі, Віллі, Геніайлик, Тузя, Капапашунічка, Капашунчик, Нолік, Фреді, Михайлик-Читайлик, Теді, Тошка – Друг Книжок, Белі, Мілі, Лулу, Нікі, Лілі, Мікі, Кіті…
            І все ж  компетентне журі визначило, на його думку, краще ім’я бібліотечному ведмедику – Михайлик-Читайлик (автор – Неминуща Таїсія, дошкільниця). В присутності дітей новому мешканцю бібліотеки вручили паспорт.

            А потім були конкурси для учасників свята – дітей та дорослих. І, звичайно ж, призи.
                                                   Зоя Єщенко, провідний бібліотекар районної бібліотеки для дітей


     МИ НЕ ТІЛЬКИ ЧИТАЧІ…
   Ми продовжуємо знайомити вас з творчо обдарованими дітьми Миргородщини. 
Знайомтесь:
Артем Корєхов
Сьогодні, шановні користувачі нашого блога, у вас є можливість познайомитись з Артемом Корєховим, читачем Миргородської районної бібліотеки для дітей.  А наше з ним знайомство відбулось не тільки як з читачем, а й як з обдарованою дитиною, що любить і читати, і малювати, і писати вірші.
А ще Артем любить грати в футбол з друзями, навчається в Миргородській художній школі, бере участь у всіх конкурсах малюнків проекту Миргородської ЦБС «Бібліотеки Миргородщини презентують…», конкурсу «Пам’ять мого роду», є читачем районної бібліотеки для дітей  та Шахворостівської сільської бібліотеки, відвідує спортивну школу - займається легкою атлетикою.
Нещодавно у Всеукраїнському конкурсі дитячої творчості «Мрії про Україну: дитячий погляд» у номінації «Поетичний твір» Артем був нагороджений грамотою благодійного Фонду «Нова країна» та Національної бібліотеки України для дітей. З чим ми його і вітаємо!
                                         Якою я бачу свою Україну
                                   Поглянуть в майбутнє я хочу на мить…
                                   Якою я бачу свою Україну?
                                   Почну,  мабуть, з того, що дуже болить –
                                   Я бачу квітучу і мирну країну.

                                   Не буде вже більше стрільби і АТО,
                                   Зруйнованих хат і убитих синів,
                                   А будуть снувати лиш мирні авто
                                   Під зоряним небом між стиглих ланів.

                                   В садочках і школах лунатиме сміх –
                                   Щасливі й здорові зростатимуть діти.
                                   Відродяться села, з похилених стріх
                                   Співатимуть птахи. Майорітимуть квіти.

                                   Не буде вже більше у нас інтернатів,
                                   А будуть щасливі великі родини.
                                   І буде заводів і фабрик багато
                                   Та буде цінитися праця людини.

                                   Не буде в країні злочинців й нероб,
                                   Всі будуть в достатку і злагоді жить,
                                   І знайдуться ліки від різних хвороб…
                                   Такий був мій погляд в майбутнє на мить.

                                   Якою я бачу свою Україну?
                                   Я бачу квітучу і мирну країну. 
                                                        Валентина Зінченко, заст. директора Миргородської ЦБС

пʼятницю, 9 грудня 2016 р.

До книги на гостини
На землі є багато див, створених природою і зроблених руками людини. Та найбільше з них – книжка. Тож саме на гостини до дитячих книжок районної бібліотеки для дітей завітали вихованці молодших класів Миргородської спеціалізованої школи-інтернат для слабочуючих дітей. До екскурсії вони добре готувалися - прочитали багато книжок і участю в грі «З якої казки» довели, що вони - читаючі школярики.  
Оскільки діти вперше відвідали дитячу бібліотеку, їм було цікаво все: яскраві виставки, полички з книжками та журналами. Останні їх зацікавили найбільше. Дівчатка з цікавістю розглядали історії чарівної Принцеси та  ляльки Барбі, хлопчики поринули в світ  коміксів, слідкували за пригодами Тома і Джеррі, Міккі Мауса, Шрека …

середу, 7 грудня 2016 р.


Скільки важить сніжинка, або Життя без насильства
В сучасному суспільстві з проявами насильства стикаються найнезахищеніші – діти. І найчастіше відбувається  це  там, де їх повинні захищати найбільше – в родинах та навчальних закладах. Але ж  прояви насильства порушують права дитини, принципи  вільного та справедливого існування. І питання це з кожним роком постає ще більш гостро.
Ось такій серйозній і, на перший погляд, зовсім не дитячій темі була присвячена зустріч третьокласників МСШ №5 (вихователь Інна Сусоля) з працівниками районної бібліотеки для дітей. З допомогою бібліотекаря діти розбиралися в таких складних питаннях: що таке насильство, його види, як воно проявляється. І саме головне - як можна зупинити його і до кого звертатись за допомогою?
Учні взяли участь у тренінгу «Що таке насильство? Як уникнути його в учнівському середовищі?» та закріпили отримані знання, в чому їм допомогла комп’ютерна презентація-вікторина «Проблема насильства в казках». А під кінець вивчили абетку «Життя без насильства», яка наголошує про те, що кожна дитина повинна знати свої права, не дозволяти принижувати й ображати себе та знати, до кого потрібно звернутися по допомогу в складних життєвих ситуаціях.
«Скільки важать наші слова? Часом ті слова, які «не важать» нічого, наші вчинки, які ми робимо, непомітні для нас самих, лягають великою образою й болем на інших. І під таким тягарем може зламатися кожна людина». Ці слова притчі «Скільки важить сніжинка?» глибоко запали в душі юних слухачів. Про них слід пам’ятати  не тільки дітям, але і нам дорослим. Адже слова, з якими ми звертаємося одне до одного, важать дуже багато: добрими, лагідними можна підняти людині настрій, зробити її щасливою, а злими і жорстокими — засмутити, образити, принизити і навіть убити. Про це потрібно пам’ятати завжди.
                                  Алла Савчук, бібліотекар Миргородської районної бібліотеки для дітей