котик

середу, 6 грудня 2017 р.

Хто питає, той не блудить…
Ми звикли подорожувати автомобілем, автобусом, залізницею або літаком. Та наші пращури користувалися зовсім іншим транспортом – волами. І вимірювали довжину та відстань не звичними нам кілометрами, метрами чи сантиметрами, а милями, верстами, ліктями, пальцями, дюймами, вершками, долонями чи п’ядями. І орієнтувалися в своїх подорожах не GPS-навігатором, а Чумацьким шляхом.
         Щоб ближче познайомитись із старовинними мірами довжини та відстані, юні читачі районної бібліотеки для дітей, учні 3-Б класу ЗОШ І-ІІІст. ім. Панаса Мирного (класовод Тетяна Войтенко), вирушили в подорож своїм рідним краєм разом з чумаками для знайомства з видатними особистостями та місцями Миргородщини. Для цього вони змайстрували воза, вивчили зоряну карту Чумацького Шляху та озброїлись гаслом «Працюємо активно, рахуємо колективно, задачі, приклади розв’язуємо, логіку, творчість розвиваємо».


         В дорозі їх чекало чимало пригод і цікавих зустрічей. Подорожні Димов Артем та Радченко Владислав розповіли про козацький віз і Чумацький Шлях. На кожному етапі подорожі учнів чекали випробування: виготовити козацький віз, розгадати ребус, виміряти старовинними мірами довжину стрічки, відстань до населених пунктів: до Трудолюба, де живе коваль Олег Пилипенко, до зоопарку в Попівці, до Опішні, де виготовляють глиняний посуд, до Дібрівки, де жив видатний наїзник Михайло Стасенко та його вихованець кінь Гільдієць, до Великих Сорочинець на ярмарок та до різьбяра Юрій Моха, що проживає в Миргороді.
         І, звичайно ж, як справжні козаки, на всіх привалах мандрівники не сумували, бо відпочинку без пісні і танцю не буває.
                  Алла Савчук, бібліотекар Миргородської районної бібліотеки для дітей

пʼятницю, 1 грудня 2017 р.

Чудові ляльки – своїми руками
Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг. Це  одна із найдревніших іграшок і священних істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці.

Власноруч зроблена лялька-мотанка має чарівну силу. Вона не лише береже родинне вогнище, але й має здатність здійснювати бажання. Таку ляльку мати передавала дочці, віддаючи заміж, а та, в свою чергу, дарувала Берегиню своїй дитині.

Кожен елемент одягу ляльки-мотанки для наших пращурів мав символічне значення: спідниця символізувала землю, сорочка — три часи: минулий, теперішній та майбутній, а хустка або стрічка — зв’язок із небом.
Друже, а чи вмієш ти виготовляти ляльку-мотанку — таку, якою колись бавилися діти, яку дівчата берегли аж до весілля і яка виконувала роль оберегу? Ні? Тоді маєш чудову нагоду навчитися, адже в Центрі еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді міста Миргорода працює гурток «Екологічні фантазії" (керівник Тетяна Венціславська). Тож виготов і ти улюблений оберіг наших предків — ляльку-мотанку, постав її на покуті або прикріпи над дверима - і нехай вона приносить щастя в твою оселю.
А районна бібліотека для дітей запрошує вас познайомитись з персональною виставкою робіт Ванеси Щукіної – вихованки гуртка «Екологічні фантазії".

Зоя Єщенко, провідний бібліотекар Миргородської районної бібліотеки для дітей                      

суботу, 18 листопада 2017 р.

Осінь: різнобарвна, розмаїта…
Осінь – яскрава та чудова пора. Стільки фарб, скільки в цей період дарує природа, не малює жодна пора року. Жовте, багряне, золоте листя дерев і кущів, строкаті квіти, ніжно-солом'яна суха трава, яскраво-червоні ягоди калини, рум'яні яблука а золоті груші у садах, кумедні парасольки грибів….
Чарівниця - осінь усе змінює на свій лад. Як тільки пролетить вітерець, листя вкриває землю, кружляючи в осінньому танці. А ще в середині осені з’являється  чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. Його особлива прикраса - сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.
Багато художників беруть до рук пензля та намагаються передати неймовірні поєднання кольорів. Та чи не найкраще вдається це фотолюбителям. Вихованцям гуртків Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді   (керівник Наталія Тузенко)  вдалося вловити яскраві миттєвості осені.
Осінь - красива, мінлива й зовсім ненудна пора. Приходьте до нашої бібліотеки і переконайтеся в цьому.
                                              Валентина Зінченко, заст. директора Миргородської ЦБС


пʼятницю, 17 листопада 2017 р.

Пізнаємо книжкові таємниці…
Кожного місяця учні Трудолюбівської ЗОШ І-ІІІ ст. з нетерпінням чекають на подорож в Миргород, адже там вони обов’язково відвідають бібліотеку. З книжечками в руках діти переступають поріг – і їх очі загораються від зустрічі з книгами, що чекають на них.

Та вибір літератури – це перша радісна подія. А друга – знайомство з черговою книгою, енциклопедією з серії «Перші запитання і відповіді» «Де спить сонечко?» І хоч запитання в ній досить важкуваті для учнів молодших класів («Чи спить сонечко?», «Хто вночі не спить?», «Скільки потрібно часу, щоб дістатись до Місяця?», «Чи бачать сни тварини?»), майже на всі діти знали правильну відповідь. Були відповіді і кумедні.
- Хто вночі не спить?
- Я. Посплю 10 хвилин – і все.
- Що вам сниться?
- Мені приснилась біла лабораторна миша.
- Хто спить вниз головою?
- Коали і лінивці.
А останнє запитання задали бібліотекарям самі діти: «Про яку енциклопедію Ви нам розкажете наступного разу?» Бо зустрічі з бібліотекою без знайомства з новою книгою наші читачі не уявляють.
             Зоя Єщенко, провідний бібліотекар Миргородської районної бібліотеки для дітей

вівторок, 17 жовтня 2017 р.

Хай з козачати виросте козак!
Того дня, напередодні  великого християнського свята Покрови, до районної бібліотеки для дітей завітали наші добрі друзі – третьокласники ЗОШ №1 імені Панаса Мирного. Як і при кожній зустрічі, ми відкриємо для них щось невідоме та, разом з тим, цікаве. В цей день розмова йшла про славну Запорізьку Січ, про січових козаків, їх походи і подвиги.
Вважають, що слово козак походить від слова «коза», адже козаки були спритні, як кози, і вдягалися в козячі кожухи. А, можливо,  від слова "кайзак", що означає "вільна людина ”. Бажаючих стати козаками спочатку приймали в «джури». І кожен «джура» сім років учився фехтувати, влучно стріляти, а на коні, мов реп’ях, сидів. А ще до цього вони розвивали силу, спритність і сміливість.
Бібліотекарі запропонували дітям прожити один день життям козаків, побувати в 16-18ст. на Запорізькій Січі.  На свято завітав славний гість — справжній миргородський козак Михайло. Саме він став головним суддею у всіх випробовуваннях, які чекали майбутніх козачат.
                                           Одержавши на раді згоду,
                                             Дітей козацького роду
                                             У наше коло викликаю,
                                             Їх перевірити жадаю!
                                             Поведу таку я річ:
                                             – Що ви знаєте про Січ?
Як виявилось, діти чудово знали та впевнено розповідали правила, які панували на Запорізькій Січі, бо по-справжньому готувалися стати козачатами.
Про хоробрість і спритність козаків ходили легенди. Ніхто не міг протистояти їм у двобої, бо були вони дуже сильними. Хто ж найсильніший з наших майбутніх козачат, козак Михайло перевірив під час конкурсу, який називався «Ну-те ж, браття, або перемогу здобути, або дома не бути». Діти із задоволенням надували повітряну кульку на швидкість – чия швидше лопне. Звання козака-Сили здобув Діма Сьомак.
В конкурсі «До булави треба й ще й голови» взяли участь і хлопчики, і дівчатка, і гості, присутні на святі. Переможених в ньому не було, адже всі учасники були кмітливими.
Зазвичай, в Січ не допускали жінок, але це було притаманно тільки січовим козакам. Тому в нашому колі в козачата приймали і дівчаток,  які теж, проходили випробування.  «Хто швидше добереться до козацького серця?» так називався конкурс для дівчаток. Найшвидше до нього змогла дістатися Акімова Даша, за що і отримала медаль. 
           Та найважчим випробовуванням для маленьких учасниць був конкурс «Приготуй борщ». Береславець Настя і Лучкова Віка продемонстрували всім, що наші козаки на Січі без смачного борщу не залишаться.
В кожного козака був вірний товариш – бойовий кінь. Його дуже добре доглядали: мили їх, чистили, а коні виручали своїх вершників у боях і походах.
Отож і нашим майбутнім козакам було запропоновано намалювати коней. 
         Із зав’язаними очима з цим важким завданням успішно впорались Гринь Артем і Радченко Владислав. Своїми порадами та підтримкою їм активно допомагали вболівальники.
 Перед тим, як стати справжнім козаком, молодь проходила курс молодого бійця. От і ми запропонували нашим хлопцям конкурс, який  називався «Я – козак!» Як виявилось, одягти  національний одяг та ще й на швидкість не дуже легко, в чому переконались Кубре Назар і Димов Артем. Краще з цим завданням впорався Назар, за що і отримав медаль.
 У мирний час запорожці грали на музичних інструментах, співали пісень, танцювали та влаштовували показові бої. В конкурсі «Козаки на відпочинку» переможених не було, адже  кожен з присутніх умів розповісти  гумореску, заспівати пісню, розказати прислів’я та поділитися козацькою мудрістю.
І все ж кожен, хто мріє стати козаком, повинен знати і виконувати заповіді козаків. 
Тож шановний пан Михайло зачитав нашим юним друзям ці заповіді. А потім провів обряд посвяти – за давнім козацьким звичаєм посипав  козачат золотою пшеницею.
              
     
            Алла Савчук, бібліотекар Миргородської районної бібліотеки для дітей

              

суботу, 7 жовтня 2017 р.


                                                       БУДЕМО ЧИТАЧАМИ!
Цього дня познайомитись з бібліотекою та стати її читачами вирішили учні групи продовженого дня третіх класів Миргородської гімназії ім. Т.Г. Шевченка. Разом з  вихователем Валентиною Білик завітали вони до районної бібліотеки для дітей. 
Все було цікаво майбутнім читачам, адже до цього дня вони відвідували лише шкільну бібліотеку. Та правила поводження з книгою їм були відомі, як і те, що більше знає той, хто багато читає.
Про це не знав лише Петя Замазуренко – герой лялькової вистави. Для нього та для гостей бібліотеки Василина Премудра провела вікторину «Чарівна скарбничка казок». Всього на одне запитання дав правильну відповідь Петя. І то лише тому, що почув підказку дітей.
А непосидючих відвідувачів бібліотеки змогли вгамувати  тільки періодичні видання, з якими вони із задоволенням познайомились.

                     Зоя Єщенко, провідний бібліотекар районної бібліотеки для дітей
                          ДО БІБЛІОТЕКИ - З ДАРУНКАМИ
Професійне свято бібліотекарів – Всеукраїнський день бібліотек – вже відбулося, та вітання працівники бібліотеки продовжують приймати. Адже друзі (а саме такими вважають працівники Миргородської районної бібліотеки для дітей студентів Миргородського художньо-промислового коледжу імені М.В.Гоголя Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка) приходять не тільки в день свята. Тому бібліотекарі радо зустрічали студентів групи Д21 та ФЕП21 «Діловодство» (методист Заброда О.О.)  з найкращими дарунками – книгами.
А бібліотекарі, в свою чергу, познайомили студентів з довідково-бібліографічним апаратом, каталогами, правилами розстановки книжкового фонду на полицях. Ці знання знадобляться їм у навчальному процесі. Та найбільший інтерес викликали міні-практичні заняття з каталогами, пошук книг у фонді бібліотеки.

На закінчення зустрічі студенти подарували книги, прочитані ними в дитинстві. Саме ці книги із задоволенням та вдячністю будуть читати користувачі нашої бібліотеки.
                            Зоя Єщенко, провідний бібліотекар районної бібліотеки для дітей

неділю, 1 жовтня 2017 р.

«Бібліотекар на годину», або
Дублер-шоу по-бібліотечному
Якби ви потрапили до районної бібліотеки для дітей напередодні професійного свята – Всеукраїнського дня бібліотек, то були б дуже здивовані, не  побачивши на своїх робочих місцях працівників. Замість них за кафедрами обслуговування сиділи діти, які чемно віталися і дуже професійно з’ясовували, чи записані ви до бібліотеки, чи перереєстровані, яку книгу ви хотіли б отримати додому. Цілу годину бібліотекарями були  Коршунова Кіра та Гордієнко Марія, учениці 6 класу ЗСШ №5, і це їм дуже сподобалось. Особливо зацікавило дітей обслуговування читачів.
                                             Щоправда, вони ще не проводили заходи, можливо, це стане наступним етапом акції, яку планується повторити. Бо з величезним захопленням спостерігали дівчатка за екскурсією, проведеною працівниками бібліотеки для учнів четвертих класів ЗОШ №6, та виступом лялькового театру, де герої вистави розповіли екскурсантам про правила поводження з книгою.


Ідею дублер-шоу було придбано бібліотекою на ярмарці інновацій «Бібліокре@тив-2016», і вона мала успіх серед наших користувачів. Можливо, комусь участь у таких шоу дасть поштовх у прекрасну професію – бібліотекар.

                Зоя Єщенко, провідний бібліотекар Миргородської районної бібліотеки для дітей

середу, 20 вересня 2017 р.

Моя Полтавщина
Полтавщина… Край, в якому поєдналися давнина та сьогодення, край, багатий своєю історією, працьовитими і талановитими людьми. Це тут  створюють свої шедеври  опішнянські гончарі, решетилівські килимарі і вишивальниці, великобагачанські майстри лозоплетіння.
Та найбільше вражають своєю красою мальовничі краєвиди. Варто лише прислухатись, і в тиші іванової гори можна почути голос Котляревського, веселкові гаї наспівують журливі пісні легендарної Марусі Чурай, а на вітах старезних тополь сім вітрів грають романси Євгена Гребінки…
Я люблю тебе, Полтавщино! Та й чи можна не любити тебе???
Тож в любові до рідного краю зізналися Аня Дінець, Маргарита Васьковська, Ліза Таранова, Альона Пупко, Анастасія Тищицька, Вікторія Мох, Владислав та Едуард Ганженко, Святослав Павловський, Аня та Маша Рудяк, Ліля та Юля Шуляренко, Саша Швець, Максим Тулинський, Віка Свінціцька, Юля Оленич, Софія Сушко, Анастасія Сидоренко, Артем Корехов, Денис Леонтьєв,Сніжана Йощенко, Аня Коновал, Саша та Даша Герасьови, Софія Котова, Майя Радченко, Марія Голованич, Аня Козленко, Катя Педорич – юні користувачі Миргородської районної бібліотеки для дітей, Комишнянської селищної бібліотеки, Бакумівської, Біликівської, Верхньобудаківської, Гаркушинської, Зуєвецької, Савинцівської, Слобідської, Шахворостівської сільських бібліотеки. Виставка їх малюнків розміщена у вестибюлі центральної районної бібліотеки. Запрошуємо всіх бажаючих відвідати її.
                                                         Валентина Зінченко, заст. директора Миргородської ЦБС

середу, 23 серпня 2017 р.

                                         ВСІМ СЕРЦЕМ ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ СВОЮ
         Що треба дітям для того, щоб відчувати себе справжніми громадянами - патріотами України? Звичайно, добре вчитися, щоб у майбутньому оволодіти професією та приносити користь, наполегливо вивчати рідну мову та історію рідного краю, берегти природу… А ще - не бути байдужими, активно брати участь у житті школи, громади, України.
            Такими прагнуть бути юні користувачі Бакумівської, Біликівської, Верхньобудаківської, Гаркушинської, Дібрівської, Зуєвецької, Петрівцівської, Попівської, Савинцівська, Слобідської, Солонцівської, Хомутецької, Черевківської, Шахворостівської сільських та Комишнянської селищної бібліотек.
             Цьогорічні літні канікули Майя Радченко, Софія Котович, Зоя Головань, Аня Коновал, Саша та Діана Герасьови, Марія Головашич, Костянтин Цигипало, Євгенія та Аня Жук, Даниїл Рябков, Анастасія Бойко,  Олександра  Пилипенко, Анастасія Яровенко, Софія Горіздра, Еліна Заржецька, Олександра Васьківська, Анна Козленко, Валерія Олексенко, Кіра Олексієнко, Каміла Улізько, Ельвіра та Еліонора Олійник, Юрій Грицовець, Артем Кисільов, Валерія Потапенко, Катерина Шпак, Влада Нестеренко, Аня Коваленко, Ангеліна Росса, Жанна Леонтьєва, Сніжана Йощенко, Денис Леонтьєв,   Богдана Кумейська, Світлана Гусятинська, Артем Корехов, Софія Пилипенко, Олексій Зливко, Євгенія та Катерина Педорич, Настя Сидоренко, Віка Дегтяр, Каріна Погонишева, Софія Сушко,  Анна  Козленко, Анастасія Сидоренко, Анна Питомець, Каріна Александрова,   Катерина Киричок,   Діана Деркач,   Іван Скорик, Аня Могильна, Микола Ніколаєнко, Микола Назаренко,   Катя Ніконенко, Таня Толошна, Вікторія Мох, Аня Онацька, Максим Тулинський, Ангеліна Мовчан, Анастасія Хребтова, Аня Дінець, Анастасія Тищицька, Поліна Михайлова, Даша Перепелиця, Аня та Маша Рудяк, Владислав та Едуард  Ганженко, Юлія Оленич, Вікторія Свінціцька   поєднали з життям публічних бібліотек району, де активно читали книжки, відпочивали, розважалися, займалися творчістю, брали участь у різних конкурсах, зокрема, в творчому виставковому проекті Миргородської централізованої бібліотечної системи «Бібліотеки Миргородщини презентують…»
            Запрошуємо всіх охочих переглянути  виставку дитячих малюнків «Ми сильні нашою любов’ю до України», яка розгорнута у вестибюлі центральної районної бібліотеки, та отримати насолоду від споглядання робіт, у які діти вклали весь свій талант, душу, аби виказати своє особисте ставлення до нашої держави з нагоди її дня народження – Дня Незалежності України.

                                                       Валентина Зінченко, заступник директора Миргородської ЦБС 

середу, 16 серпня 2017 р.

         МИ НЕ ТІЛЬКИ ЧИТАЧІ…
                                            Наша бібліотека продовжує знайомити вас з творчо                                                                                                                     обдарованими дітьми Миргородщини. 
Знайомтесь:
                                                                                       ОЛЕНА ІВАНІЩЕВА   


                Оленка живе в Зуївцях, навчається в 9 класі місцевої школи. Дуже старанна, любить малювати, співати, захоплюється читанням художньої літератури, виготовляє орігамі. ЇЇ вірші - це маленькі замальовки з життя. До вашої уваги - один з її творів.

                                                       ***
                        Дай розуму тому, хто стигне у злобі,
                        Хай схаменеться той, хто смерть несе в собі.
                        Терпіння дай усім і віри в майбуття,
                        Бо все, що у нас є, безцінне – це життя.
                        Та б’є ворожий град і полива свинцем,
                        Горить аеропорт, стискається кільце.
                        І гинуть хлопці ті, що кіборгами звуться.
                        Герої не вмирають, живими не здаються.
                        Неначе крик душі: «Коханий, сину, брате!
                        Ти повернись живим, чекає тебе мати».
                        Спустошена душа згорьованого серця…
                        І материнський біль, як пташка, в клітці б’ється.
                        Повзе ворожий танк і цілиться в бліндаж,
                        А в нім – лиш тихий зойк: «О Боже, Отче наш…»
                        І диха смерть в лице, і зупинився час,
                        Прокляті вороги, земля ця не для вас!

                                        (По шкільній програмі )
Дівчина з легенди
                                                                                          «Людей такого рідкісного дару,
                                                                                         Хоч трохи треба, люди, берегти,
                                                                                         Ця дівчина не просто так, Маруся.
                                                                                         Це – голос наш, це – пісня, це – душа».
                                                                                                                               (Ліна Костенко)
            Поетеса, співачка Маруся Чурай народилася 1625 року. За переказами, жила в Полтаві, в родині козака Гордія Чурая. Бог наділив її красою, чудовим голосом, умінням складати пісні. Її обранець зраджує Марусю, одружуючись на іншій. Дівчина помстилася за зраду, отруївши Гриця напоєм зілля. Її засуджують до страти, але потім помилують. Змучена докорами сумління, через півроку Маруся помирає. Близько двадцяти пісень розповідають про її особисті переживання. Марусі Чурай належать пісні "Віють вітри, віють буйні", "Ой, не ходи, Грицю...", "Засвистали козаченьки", "Грицю, Грицю до роботи", "Сидить голуб на дубочку". Проте творча спадщина цієї дівчини ними не обмежується. Адже відомо, що Маруся Чурай складала пісні з приводу найрізноманітніших життєвих подій. Мабуть, багато цих пісень до нас не дійшло, а деякі, безперечно, й досі живуть у народі як безіменні фольклорні твори. Минають роки, століття, а пісні легендарної «дівчини з легенди» будуть близькими й дорогими для кожного українця, бо велика любов і велика творчість – невмирущі.           
          Нещодавно районна бібліотека для дітей отримала книгу Ганни Ручай «Маруся Чурай і Я», яка вийшла у видавництві «Зелений пес». З цієї книги ви дізнаєтесь про життя та творчість видатної поетеси та співачки ХVІІ ст. Марусі Чурай, що стала символом незнищеної української пісні. Ви зможете самі розібратися, чому саме пісні цієї дівчини кликали до бою козацьке військо та збереглись у пам’яті народу.          


                             «Коли в похід виходила батава, -
                             Її піснями плакала Полтава.
                             Що нам було потрібно на війні?
                             Шаблі, знамена  і її пісні».          

           Інша книга – неперевершений історичний роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай», один з найкращих зразків української та світової літератури, написаний на такому високому рівні, що сприймається на одному подиху і вражає в саме серце.                    
         Головна героїня роману Маруся Чурай цілком справедливо показана Ліною Костенко як геніально обдарований митець, як один із творців українських пісень, що набули найширшого розповсюдження і принесли всесвітню славу нашому народу.
      За цей роман Ліна Костенко була удостоєна в 1987 році Державної премії ім. Т.Г.Шевченка.
        Крім названих вище творів у нашій бібліотеці є тека «Маруся Чурай», де зібрані матеріали з періодичних видань про життєвий та творчий шлях дівчини-легенди.     
          Дорогі читачі! Працівники районної бібліотеки для дітей запрошують вас відвідати нашу бібліотеку, двері якої гостинно відчинені з 9 до 18 години, крім понеділка, та прочитати згадані вище книги.
                                                      Катерина Яневич, бібліотекар І  категорії  районної бібліотеки для дітей