Ти, коли дорослим станеш,

теж кохану привітаєш! 

14 лютого ми святкуємо найромантичніше свято року – День Святого Валентина. Легенда говорить, що давним-давно в Римі правив рішучий і суворий імператор Клавдій, який понад усе любив воювати і хотів, щоб його воїни служили довго. Тому видав указ, який забороняв одружуватись. 

І тоді на допомогу закоханим прийшов молодий лікар  і священник Валентин. Він таємно вінчав пари. Коли про це дізнався імператор, Валентина кинули до в’язниці. Саме там священник закохався в доньку тюремного наглядача. Писав їй  листи, та вона не могла прочитати сама, бо була сліпа.

            Валентин знав про це, і, будучи хорошим лікарем, усіма можливими засобами прагнув вилікувати кохану дівчину. Та все було марно.

Валентина вже ось-ось повинні  були стратити. І в свій останній день він написав прощального листа коханій, вклавши туди жовтий шафран на прощання.

         Дівчина розгорнула записку, взяла пальчиками шафран - і  раптом побачила його прекрасні кольори. Сталося диво – зір дівчини відновився…

        А Валентина стратили 14 лютого 270 року. Він так і не дізнався про чарівне зцілення своєї коханої. Закохані ж  всього світу обрали його своїм покровителям. У цей день вони дарують своїм обранцям подарунки, квіти, листівки, картинки-валентинки.

Та все це можна робити не лише 14 лютого.

 Третьокласники ЗОШ І-ІІІ ст. №1 імені Панаса Мирного (класовод Тетяна Войтенко) завітали до районної бібліотеки для дітей дещо із запізненням. Але це не вплинуло на їх чудовий настрій. На свято були запрошені і батьки. І оскільки почуття любові починається саме з любові до мам і тат, вони отримали зізнання в коханні першими. Учасники свята Ліза Ставицька і Саша Савчук  подарували їм вірш «На день святого Валентина».  

      А потім були веселі конкурси. Команди хлопчиків і дівчаток складали фрази з вирізаних з паперу літер (ДЕНЬ ВСІХ ЗАКОХАНИХ та ЧОТИРНАДЦЯТЕ ЛЮТОГО),

грали в гру "Вгадай про мене". 

        Всі разом виготовили валентинки і подарували їх тим, хто небайдужий, 

а джентльмени в оригінальний спосіб пригостили дівчаток цукерками. 

      Вчителька отримала в подарунок зроблене руками дітей намисто.

     

    Головним же дійством стало визначення Валентина і Валентини року. Ними стали Вікторія Лучкова та Денис Канєвський, які найшвидше знайшли половинки паперового сердечка.

  Свято, сповнене любові і тепла,  закінчилося приємними компліментами, які діти отримали один від одного.

             Зоя Єщенко, провідний бібліотекар Миргородської районної бібліотеки для дітей

  

                                                                                                  

                                                      ЮНИЙ ДРУЖЕ !                                                                                             

                                        

                                                          Миргородська 

 районна бібліотека для дітей

запрошує тебе

ПІЗНАВАТИ СВІЙ КРАЙ
РАЗОМ З НАМИ.

Пропонуємо серію

 рекомендаційних

 списків літератури

 про відомих особистостей  нашого краю

 

З історії рідного краю:

Капністи в Обухівці

ЧИТАЙ ПРО РІД  КАПНІСТІВ

                Борисенко Т. «У вогні несхитний»: [ до 10-ї річниці смерті Марії Ростиславівни Капніст] / Тетяна Борисенко // «Миргород – наш дім». – 2003. – 7 листопада. – С.4.

            Брага М. Капністи в Обухівці / М. Брага // Прапор перемоги. – 1991. – 26 жовтня.

            Брага М. Поет, внук поета: [про Петра Івановича Капніста] / М. Брага // Прапор перемоги. – 1980. – 23 серпня.

            Владимиров В. З когорти мужніх / В. Владимиров // Прапор перемоги. – 1987. – 6, 7 жовтня. – (Люби і знай свій рідний край).

            Капністи // Бабич Г. Мистецька Миргородщина: (Короткий довідник) / Ганна Бабич. – Миргород, 2005. – С. 14- 15.

            Капністи // Хурса В. Славетні у гоголівському краї: Історико-краєзнавчі нариси, полеміка, публіцистика / В. Хурса. – Полтава, 2011. – С. 55 – 59.

            Кравченко О. Остання графиня: [про Марію Ростиславівну Капніст] / Оксана Кравченко // Зоря Полтавщини. – 2016. – 1 квітня. – С. 9. – (Корінь і крона).

            Наливайко І. Духовна спадщина Капністів: [про родину Володимира Івановича Капніста та чудодійну ікону] / Іван Наливайко // Зоря Полтавщини. – 1997. – 6 травня. – (З джерел минувшини).

            Нікітін Ю. Мантія Долі: [спогади про Марію Ростиславівну Капніст] / Юрій Нікітін // Миргород – гоголівський край. – 2002. – 13 лютого. – С.10. – (Джерела).

            Пам’яті Марії Ростиславівни Капніст: [текст вірша] // Шевченко А. Відчуття дотику: Поезії  / Антон Шевченко. – Миргород, 2000. – С. 51.

            Садибний театр на Миргородщині за гоголівських часів // Розсоха Л. Миргородщина козацька і гоголівська / Людмила Розсоха. – Миргород, 2009. – С.223 – 235.

            Славетний рід Капністів. – Миргород, 2008. - 38 с.

            Цымбал Г. В огне непоколебимая: [Мария Ростиславовна Капнист] / Галина Цымбал // Натали. – 2005. - №7. – С. 108 – 115.

            Цимбалиста О. «Не може ж бути весь час погано, потерпіть, буде добре…»: До 95-річчя від дня народження Марії Капніст / Олеся Цимбалиста // Прапор перемоги. – 2010. – 16 квітня.

            Цимбалиста О. Родинна ікона Капністів / О. Цимбалиста // Прапор перемоги. – 2011. – 20 травня. – С.6.

            Яремчук А. Марія з роду Капністів:[актриса кіно Марія Ростиславівна Капніст] / Я. Яремчук // Прапор перемоги. – 1988. – 6 вересня.

          

«Був членом Академії Наук та інших вчених товариств, він використовував життя своє переважно для користі батьківщини; здібності ж розуму свого він неодмінно спрямовував на загальне благо; ліричні твори його будуть свідчити потомству про благородство духу його".                                                                         

В.Я. Ломиковський

     КАПНІСТ  ВАСИЛЬ  ВАСИЛЬОВИЧ

                       (1758 – 1823)

 ЧИТАЙ ПРО

ВАСИЛЯ  ВАСИЛЬОВИЧА  КАПНІСТА

            Брага М. Друг муз, друг істини він був…/ М. Брага // Прапор перемоги. – 1983. – 24 грудня. – (Земляків славетних імена).

            Брага М. Правдива муза: До 225-річчя з дня народження В. В. Капніста / М. Брага // Прапор перемоги. – 1983. – 23 лютого. – (Наш календар).

            В.В. Капнист: 1758 – 1823 // Лиры и трубы: Русская поэзия ХVІІІ века. – К., 1981. – С. 235 – 236.

            Василий Капнист: (1758 – 1823) // Русские поэты: Антология. Т.1. – М., 1989. – С. 207 – 209.

            Василь Капніст // Бабич Г. В. Миргород у творах митців художнього слова / Галина Бабич. – Миргород, 2012. – С.120-122.

            Василь Капніст // Сторінки історії Миргородщини: Збірник наукових праць. Вип. 2. – Полтава, 2001. – С. 220.

            Василь Капніст: 12(23).02.1758 – 28.10 (09.11). 1823 // Ротач П. Колоски з літературної ниви: Короткий літературний календар Полтавщини / Петро Ротач. – Полтава, 1999. – С. 98 – 100.

            Василь Капніст в українському контексті // Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ – ХVІІІ століть: У 2-х кн. Кн. 2.: Розвинене бароко. Пізнє бароко / Валерій Шевчук. – К., 2005. – С. 621 – 629.

            Капніст Василь // Енциклопедія Українознавства. Т.3. – К., 1996. – С. 956.

            Капніст Василь Васильович // Митці України: Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького. – К., 1992. – С. 287.

            Капніст Василь Васильович // Ротач П. Полтавська Шевченкіана: Спроба обласної (крайової) Шевченківської енциклопедії. Кн.1. – Полтава, 2005. – С. 319.

            Капніст Василь Васильович // Славетні Миргородці: Енциклопедичний довідник. – Миргород, 1998. – С.27.

            Капніст Василь Васильович // Українська Літературна Енциклопедія. Т.2. – К., 1990. – С.405.

            Капніст Василь Васильович // Шаповалов В. Славні люди Миргородщини: Біографічний довідник / Валерій Шаповалов, Валерія Шаповалова. – Миргород, 2015. – С. 165 – 166.

            Капніст Василь Васильович громадський діяч, письменник, просвітитель: 1758 – 1823 // Альманах пошани й визнання Полтавщини. 100 видатних особистостей Полтавщини минулих століть: презентаційно-іміджне видання. – Полтава, 2003. – С.90-91.

            Рясний А. Був другом муз і батьківщини: Минає 235 років з дня народження Василя Капніста / А. Рясний // Зоря Полтавщини. – 1993. – 23 лютого.

            Шендрик Л. Сучасник І. П. Котляревського, український патріот – автономіст В. В. Капніст / Л. Шендрик // Край. – 2014. - №117(123). – С. 11 – 13.

 ТВОРЧІСТЬ

ВАСИЛЯ ВАСИЛЬОВИЧА КАПНІСТА

            Бер’якіна Н. Літературна спадщина Василя Капніста: [огляд літературних джерел] / Ніна Бер’якіна // Прапор перемоги. – 2008. – 20 лютого. – С. 4.

            Капнист В. Ода на рабство; На смерть Юлии; На кончину Гавриила Романовича Державина; Обуховка // Русские поэты: Антология. Т.1. – М., 1989. – С. 210 – 219.

            Капнист В. Ода на рабство; Силуэт; На смерть Юлии; Зима; Разлука; Богатство убогого; Мотылёк; Другу сердца; На кончину Гавриила Романовича Державина // Лиры и трубы: Русская поэзия ХVІІІ века. – К., 1981. – С. 238 – 248.

            Капнист В. В. Ябеда: Комедия в пяти действиях / В. В. Капнист // Русская драматургия ХVІІІ века. – М., 1987. – С. 322 – 444.

ЧИТАЙ ПРО УВІКОВІЧНЕННЯ ПАМ’ЯТІ

ВАСИЛЯ ВАСИЛЬОВИЧА  КАПНІСТА

            Великообухівська сільська рада // Це моя Миргородщина: Історико – краєзнавче видання – фотоальбом. – Миргород, 2011. – С. 36-37.

            Гаврилова Л. До Великої Обухівки, вшанувати В. В. Капніста / Л. Гаврилова // Край. – 2013. - №111(117). – С. 4 – 5.

            Капніста вулиця // Розсоха Л. З історії Миргородський вулиць / Людмила Розсоха. – К., 2012. – С. 208 – 209.

            Капніста будинок [у Полтаві]; Капністів В.П. та В.В. моголи [у с. Велика Обухівка]; Капністів садиба [у с. Велика Обухівка] // Полтавщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького. – К., 1992. – С. 326 – 327.

            Муж доблестьми превознесенной: [про відзначення 255 роковин від дня народження В. Капніста] // Прапор перемоги. – 2013. – 7 березня.

            Халдай Н. Вклоняємось ми пам’яті святій: [25 жовтня 2008 р. в селі Велика Обухівка відкрито пам’ятник В. В. Капністу] / Наталія Халдай // Прапор перемоги. – 2008. – 29 жовтня.

            Шевченко А. Заарештована комедія: [текст вірша] / Антон Шевченко // Прапор перемоги. – 1983. – 24 грудня.

                                                              До 100-річчя бою під Крутами 

Не забудь героїв триста!

(Огляд літератури)

                                                                                    «Любіть Україну, як вірні сини,

                                                                                      Віддати життя їй готові,

                                                                                      Як юні сини, що життя віддали

                                                                                      Під Крутами всі, як Герої …»

                                                                                                         (Василь Криволап).

          

            Роки нестримною ходою продовжують свій рух, усе далі й далі відкидаючи нас у часі від подій початку ХХ століття, коли у полум’ї революції народжувалась Українська Народна Республіка. Народжувалась, щоб усього лиш на коротку мить посіяти в серцях справжніх українців надію на відродження колишньої козацької Гетьманщини, вчинити відчайдушну спробу продемонструвати світові, що Україна є самостійною державою.

            Цього року виповнюється 100-та річниця Крутянського бою - події, яка набула для українського народу символічного значення. Крути стали легендою, символом героїзму молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну.          

            У книзі Юрія Сороки «Бій під Крутами» (К., 2013) мова йде про знаменитий за своєю трагічністю і героїзмом бій під Крутами.

            29 січня 1918 року поблизу селища Крути, на відстані 130 км від Києва, відбувся жорстокий, нерівний бій між чотиритисячним військом більшовиків та трьомастами українськими студентами і гімназистами, що обороняли підступи до Києва. Більшість юнаків не мали ніякої військової підготовки, були погано озброєні, але стояли на смерть, захищаючи свободу молодої Української держави. Українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. У перебігу військових дій цей бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді.

            Одним із тих, хто разом із юнаками вступив у бій під Крутами, був уродженець Полтавщини, командувач українських частин Аверкій Гончаренко. В своїх спогадах сотник Армії Української Народної Республіки влучно описав свої почуття: «Брав мене в обійми невимовний жаль. Молодий цвіт нашої армії – юнаків кидали в безнадійну ситуацію… Тепер лише ідейні горстки стали до боротьби за рідний край..»

            Світлана Тарасенко присвятила свою статтю «Бій під Крутами» (Зоря Полтавщини, 2006, 27 січня) легендарному сотнику Аверкію Гончаренко.

       Трагедія під Крутами знайшла палкий відгук у серцях свідомих українців усього світу. Письменниця Людмила Старицька-Черняхівська опублікувала щиру й зворушливу статтю «Пам’яті юнаків- героїв, замордованих під Крутами», яка була надрукована 24 березня 1918 року в газеті «Нова Рада» і яку можна прочитати у книзі  « Літературні шедеври видатних українських жінок-письменниць» ( Донецьк, 2009). Ця стаття пронизана, поряд із сумом і біллю за молодими людьми, захопленням їхніми мужністю, відвагою та відданістю Батьківщині. Учасники бою отримали одночасно ореол і мучеників, і героїв. Подвиг героїв Крут навічно увійшов у літопис боротьби за незалежність України, як свідчення незламності духу українського народу, його споконвічного прагнення до волі і справедливості.

            19 березня 1918 року Київ із військовими почестями хоронив у братській могилі на Аскольдовому цвинтарі розшукані тіла 30 студентів та гімназистів. Виступаючи під час їхнього похорону, голова Центральної Ради Михайло Грушевський сказав: «Стримайте ваші сльози! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні».

                А молодий славетний український поет Павло Тичина присвятив юним героям вірш «Пам’яті тридцяти»:

            «На Аскольдовій Могилі

             Поховали їх –

             Тридцять мучнів-українців,

             Славних, молодих…

             На Аскольдовій Могилі

             Український цвіт!...

             По кривавій по дорозі

             Нам іти у світ.

             На кого посміла знятись

             Зрадника рука?

             Квітне сонце, грає вітер

             І Дніпро - ріка…

             На кого завзявся Каїн?

             Боже, покарай!...

             Понад все вони любили

             Свій коханий край.

             Вмерли в Новім Заповіті

             З славою святих…

             На Аскольдовій Могилі

             Поховали їх.»

            Читаючи ці рядки, сповнені душевного болю, мимоволі ставимо перед собою питання: ким же були ті « славні, молоді» люди, смерть яких оспівав поет? Що вчинили вони героїчного, достойного того, щоб Михайло Грушевський назвав їх героями?

             Для того, щоб дати відповідь на ці питання, звернемося до книги «Героїка трагедії Крут» (К.,2008), де зібрані докупи різноманітні інформаційні джерела, вірші, спогади очевидців, які стосуються подій, що відбулися 29 січня 1918 року на відтинку залізничного шляху між Ніжином і Бахмачем, у районі станції Крути.

            У спогадах учасників бою під Крутами, роздумах сучасників поетичним і публіцистичним словом осмислюється героїка подвигу юнаків України в ім’я своєї Вітчизни. Видання, матеріали якого подаються, як правило, в оригіналі, друковане раніше тільки в еміграції й не скрізь містить повні імена авторів.

            Слід сказати, що бій під Крутами довгий час був своєрідним табу, темою, яка старанно замовчувалась, а після набуття Україною незалежності, довгий час обростала міфами і вигадками. І лише декілька років тому з’явилися більш – менш справедливі оцінки подій, які відбулися на Чернігівщині 29 січня 1918 року, а у 2006 році було встановлено Меморіал пам’яті героїв Крут на залізничній станції Крути.

            Автор Меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам’ятник як насипаний пагорб заввишки7 метрів, на якому встановлену 10-ти метрову червону колону. Червона колона мала нагадувати про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами. Біля підніжжя пагорба побудована капличка, а поруч з пам’ятником викопане озеро у формі хреста .

            З усіх куточків України їдуть сюди люди, кладуть квіти, вшановують пам’ять юних лицарів, які полягли, захищаючи молоду Українську державу. Поїзди, проходячи повз, у день загибелі патріотів стишують хід і тривожно сигналять…

            Україна пишається молодими героями. Пам’ять про них, як і та велична справа, за яку вони боролися, - невмируща.

  Молитва

            «О, Боже наш добрий

              З високого неба!

              Молитву сьогодні

              Заносим до Тебе.

              За тих, що боролись

              При станції Крути

              За нашу Державу

              Із ворогом лютим,

               Що в битві цій впали

               В цю зиму криваву…

               Прийми їх до Себе!

               Прийми в Свою славу!

               А нам від цих Триста,

               О, Боже, благаєм!

               Любові дай вчитись

               До рідного Краю!»

                           Леся Храплива

                                                            Підготувала Катерина Яневич, бібліотекар І категорії

                                                             районної бібліотеки для дітей.

                                                                     

               

               

Сторінками улюблених казок

Довгоочікувані зимові канікули зі святами та новорічними подарунками закінчились дуже швидко. І вже в перший навчальний тиждень до бібліотеки завітали учні перших класів групи продовженого дня МСШ І-ІІІ №5 (вихователь Інна Сусоля). Емоції переповнювали кожного з них, бо майже всі діти отримали в подарунок від Діда Мороза цікаві книжечки. Кожному хотілося поділитись враженнями, адже їх вони прочитали самостійно, без допомоги дорослих. 

Тому зовсім не дивно, що на запитання відеовікторини «Сторінками улюблених казок», запропонованої бібліотекарями районної бібліотеки для дітей, діти відповідали швидко і правильно.

                         Зоя Єщенко, провідний бібліотекар районної бібліотеки для дітей