До 95 річниці з дня народження  дитячого письменника Миколи Носова бібліотека підготувала бібліографічне видання "Пригоди Незнайка та його друзів". Пропонуємо його вашій увазі.                                                        

Юний друже!

На тебе чекає знайомство з новим літературним героєм,

якого звати  Незнайко.

А вигадав його

та описав фантастичні  пригоди свого героя у серії повістей – казок   « Пригоди Незнайка та його друзів», «Незнайко в Сонячному місті»,

«Незнайко на Місяці»  російський письменник Микола Носов.

Книги були написані у 50-х роках минулого століття.

Внук письменника, Ігор Носов,

продовжив описувати для тебе

пригоди Незнайки та його друзів.

Гадаю, ти не залишишся байдужим до творчості  письменників.

Отож, мерщій берися до читання. Та спершу прочитай про Миколу Носова.

Великий і нелегкий шлях пройшов Микола Миколайович Носов перш, ніж стати письменником.

 Микола Носов, який народився в Києві 23 листопада 1908 року, в дитинстві оволодів багатьма професіями і вміннями. Йому доводилося бути землекопом і косарем, робітником на цегельному заводі; він захоплювався радіотехнікою і фотографією, хімією і електротехнікою; вчився грати на скрипці та імпровізував на мандоліні; продавав газети і до повного виснаження грав у шахи; мив «золотий» пісок і видавав рукописний «Журнал Ікс»; ставив на любительській сцені «Тараса Бульбу»; грав у шкільному оркестрі і співав у хорі; навчав дітей грамоті і дресирував собаку; хотів навчатися в Політехнічному, а пішов до Художнього інституту;  а закінчив – не той і не інший –  Інститут кінематографії  і став режисером учбового кіно…

Носов був не байдужий до письменницької діяльності та довго не міг знайти своєї теми. Тему цю він знайшов лише тоді, коли разом з маленьким сином Петром опинився в чарівній Країні Дитинства. Тоді і з’явилися його дитячі оповідання, перше із яких («Винахідники») було надруковано в 1938 році. Миколі Миколайовичу було тоді вже тридцять років.

З того часу він остаточно налаштувався на «дитячу хвилю». За «Витівниками» з’явилися інші  гострі, динамічні, наповнені потішними, кумедними ситуаціями оповідання «Тук – тук – тук», «Живий капелюх», «Огірки», «Фантазери» та інші.

Крім веселих оповідань, Носов написав декілька повістей про шкільне життя: «Весела сімейка», «Щоденник Миколки Синицина», «Вітя Малєєв у школі і вдома». За останню повість у 1952 році автор отримав Державну премію.

Пізніше до відомих вже героїв приєднався ще один, на цей раз - казковий. Ним став Незнайко.

Цей Незнайко носив яскраво – голубий капелюшок, жовті, канаркові штани й жовтогарячу сорочку з зеленою краваткою. Він взагалі любив яскраві барви. Нарядившись отаким папугою, Незнайко цілими днями тинявся містом, вигадував усілякі небилиці та брався за різні справи.

У першій книжці трилогії він спробував бути музикантом, художником та поетом, катався   на газованому автомобілі, мандрував з малюками - коротунчиками на повітряній кулі, побував у Зеленому місті і кожного разу завдяки своїй неосвіченості, недбалості та самовпевненості потрапляв у комічні історії. Та Незнайко був не таким уже й  поганим. Він дуже хотів чому-небудь       навчитися, та не любив трудитися.                  У другій частині трилогії малюки – коротунчики, повернувшись після подорожі на повітряній кулі, упорядковують своє Квіткове місто, будують фонтан, водопровід та міст через Огіркову річку. А Незнайко вирішує виправитися - стати ввічливим і навчитися учитися, та швидко все це йому набридає. Він здійснює безкорисливі вчинки, отримує чарівну паличку і потрапляє з малюками  до чудового Сонячного міста майбутнього.

У заключній частині Знайка побудував ракету, на якій   коротунчики збиралися полетіти на Місяць. Коли все було готово до подорожі, Незнайко і Пончик заховалися в ракеті і випадково її запустили. Так почалися нові пригоди Незнайка на Місяці. 

Казкові історії Незнайки  та його друзів після смерті Миколи Носова (26 липня 1976 року) дописав його послідовник і внук – московський фотокореспондент, письменник та видавець  Ігор Петрович Носов.

Книга «Острів Незнайки» захопить тебе новими вигадками та витівками Незнайки. Цього разу він намагався  облаштувати  аквапарк, побудувати двоколісний  велосипед. А ще спробував себе в ролі театрального актора, освітлювача, суфлера, пастуха, фотографа, футболіста. Він здійснив подорож на човні і відкрив острів, який насправді виявився найближчою мілиною за поворотом Огіркової річки.

Понад усе малюкам і малючкам Квіткового міста подобалося мандрувати. Пригадай найпопулярнішу їх мандрівку в Зелене місто, подорож в Сонячне місто та космічну експедицію на Місяць. Астроном Скельчик і Знайко склали навіть список мандрівок на багато років вперед. І першим було плавання на кількох плотах Огірковою річкою.

  Саме про це плавання і йдеться у книжці «Подорож Незнайка в Кам’яне місто». Малюки потрапляють у високо технологічне Кам’яне місто з  похмурими 107, 119, 123-х  поверховими  спорудами. Та в ньому немає жодної квіточки і пташки… Мандрівники допомагають озеленити місто. Незнайко працював разом з усіма, і його назвали найсильнішим малючком у Кам’яному місті.

            На цьому пригоди Незнайки не закінчуються. Читай також  «Нові пригоди Незнайки», «Незнайко і сюрприз», «Незнайко-фотограф», «Незнайко на будові», «Незнайко і привид» Ігоря Носова.

                                                                                                    Матеріал підготувала В.Зінченко