ІДУ З ДИТИНСТВА ДО ТАРАСА

Кажуть старі люди, що живе на світі Перо Чарівне. З’являється воно раз на сто літ. Знаходить людину з серцем відкритим, думками чистими. Потрапляє до рук того, хто не знав з малку щастя-долі. Живе в душі того, хто працьовитий та  щирий. Кому  в серце потрапить те перо, той найщасливішим стає.

  Чи то правда, чи ні, але кажуть, що десь років з 200 тому пролітало Перо Чарівне над кручами Дніпровими.

   - Так це ж Моринці. Село пана Енгельгардта. А що то за хатина стара та убога? Солом’яна стріха потемніла, димар почорнів. Біля хати – яблуня з яблуками, а навколо яблуні – квітник. Біля дверей – стара гілляста верба з засохлим верховіттям,  а за вербою – клуня, а за клунею – сад,  а за садом – долина, а в долині тихий струмочок.

     Саме в цій хаті і народився 9 березня маленький Тарас.

     Так розпочалось свято в бібліотеці для вихованців ДНЗ № 11 «Теремок», що завітали до нас напередодні дня народження Поета.       Ще зовсім маленькі, вони прекрасно знали, хто такий Шевченко, що означають слова «Кобзар», поет. Разом з маленьким Тарасиком діти мандрували  в пошуках залізних стовпів, їздили на возі з чумаками, вчили аз-буки… А на закінчення свята познайомились з картинами великого художника та виставкою малюнків юних художників Миргородщини «Я з трепетом читаю Кобзаря» за творами поета.