Подорожуємо разом…

Чудес довкола не злічити,

треба лише вміти їх побачити!

Залишаючи  Бакоту, знайдіть декілька годин, щоб відвідати надзвичайне містечко, яке з любов’ю називають «Квітка на камені» - древній Кам’янець-Подільський. Розташований він на кам’яному острові, оточеному каньйоном річки Смотрич.

 «Бог створив це місто — нехай його Сам і здобуває», — сказав турецький султан, який, вражений могутністю міста, відійшов від стін Кам’янця. Довкола історії Кам’янця ще довго будуть сперечатися фахівці. Та хай це роблять спеціалісти. Ми ж вами давайте познайомимось з однією з прекрасних легенд про походження міста, адже всі ми були дітьми і любили вечорами слухати добру бабусину казку. Казка Кам’янець-Подільського району розпочалася з дивної квітки, яка в квітні-травні щороку на скелях та мурах Кам’янця цвіте і наповнює місто пахощами молока та меду.

Легенда про місто

Було це  за часів, коли не народився Божий Син. Земля міста зберігає залишки будівель всіх часів і народів. Старіють люди, і старіють будови. Приходять інші покоління, знову зводять будинки. Так було від віку. Але є люди, що як блаженні живуть, Господь, кажуть, в їх серцях: в очах — любов до світу, їхні слова — завжди щирі, чисті, а вчинки — добрі. Такі люди живуть поміж інших, як янголи. Про них кажуть: «Живе, як пісню співає».

Мешкала в Кам’янці дівчина Аурінія. Роботяща, мила, добра, у трудах, як бджілка, цілий день. А ввечері збере на Вірменському бастіоні гурт молоді, і слухають вони-не наслухаються її розповіді про те, що від діда- прадіда чула про життя святих і людську мудрість, що йде від Бога. Навкруги Аурінії було радісно, душа хотіла співати, а ноги самі йшли у веселий танок. Там, де ця дівчина, не було заздрощів, пліток, ненависті, хитрощів, зради.

Багато хлопців хотіли би шлюбом з’єднатися з Аурінією, але серце її належало усім, і любов її була духовна: то старим людям, калікам допоможе, то сироту пригорне, то жебрака нагодує. Де Аурінія була, завжди було сонячно. Від її довгого, золотистого кучерявого волосся ніби йшло світло, як від сонця. Але з часом стали в трудах невтомних коси Аурінії сивіти, і сила стала її покидати. І подумала вона: «Господи, сивіють коси мої. Дай кучерям моїм і після смерті роботу: нехай коси мої сірі мури і скелі Кам’янця весною заквітчують, нехай жовтими квітами стануть і вітають місто щовесни». І дійшло її прохання до Бога. І сталося так.

Тепер ті гарні квіточки — аурінія, що на мурах Кам’янця щовесни квітнуть і схожі на жовті маленькі сонечка, — це кучері золотокосої Аурінії. Весело кожною весною нас ці квіти вітають, кличуть радіти життю і нагадують: «Спішіть творити добро, бо прийшла зелена весна, не встигнеш озирнутися — прийде жовта осінь».

Коли знайомишся з Кам’янець-Подільським, відразу занурюєшся в досі незнану і невідому атмосферу на межі реальності та містики.  Тут гармонійно поєднана і реальність, і сива давнина.

І все ж гордістю та символом міста є старовинна Кам'янець-Подільська фортеця, яка  складається з двох частин. Перша частина - це Стара фортеця, що має одинадцять башт та частково відкритий підземний хід, який, згідно з давнім переказом, вів до Хотинської фортеці, що знаходиться в 30 кілометрах. (До цієї фортеці ми з вами помандруємо наступного разу).

Друга, більш пізня частина фортеці була збудована в XVII столітті. Нова фортеця - це бастіонна система з додатковими оборонними спорудами, яка прикривала Стару фортецю з боку поля.

В центрі Кам’янець-Подільського височіє пам’ятник оленю, що виступає героєм у багатьох легендах світу. Місцеві жителі розповідають, що саме круторогий олень вивів князів Коріатовичів, які заблукали на полюванні, через вузький перешийок на острів "чудної краси", де вони і вирішили "осадити" тут місто - майбутню столицю Подільського князівства.

А ще є в кам’янчан і дивовижна історія про втрачений скарб. Коли козаки відвойовували від турків Кам’янець, останнім швидко довелося тікали з награбованими скарбами.  Коли один із екіпажів переправлялися через міст, у нього відпало колесо. Усе золото поховали води Смотрича. Відтоді багато відчайдухів намагалося знайти скарб, проте говорять, що на ньому лежить закляття, яке утримує золото на дні. А перестане воно діяти тільки тоді, коли турки знову повернуться у Кам’янець і стануть його володарями.

                  

 

І хоча цього, звичайно ж, ніколи не станеться, все ж варто не  баритись і відвідати одне з семи чудес України – Кам’янець-Подільський, подивитись на лицарських турніри, а під час проведення фестивалю повітряних куль  помилуватись могутніми стінами заповідника «Кам'янець» з висоти повітряної кулі.

Зоя Єщенко, пров. бібліотекар Миргородської районної бібліотеки для дітей