зростаймо громадянами

Наша рідна земля – Україна. А всі ми – український народ: великий і маленький, дружний і працьовитий.

Здавна українці боролися за незалежність і свободу. Йшли роки... Багато чого змінювалося, та залишалося прагнення нашого народу до волі й незалежності, до закріплення їх на державному рівні, що, нарешті, втілилося в Конституції 1996 року.

Напередодні  державного свята в читальній залі Миргородської районної бібліотеки для дітей організовано перегляд літератури «Зростаймо громадянами»  (для відвідувачів 5-9 класів) та тематичну полицю «Куточок маленького українця» (для школярів 1-4 класів).  Представлені матеріали дають можливість кожному ознайомитися з важливими етапами історичного розвитку України на шляху до становлення України як конституційної держави.

            Саме Конституція проголосила Україну суверенною, незалежною, демократичною, правовою державою. А от першою вітчизняною конституцією вважається Конституція гетьмана Пилипа Орлика. Отже, ми можемо пишатися тим, що ця Конституція, прийнята 5 квітня 1710 року, була однією з перших в Європі та світі.

Конституція... Основний закон України... Невелика книжечка, але наскільки глибока й важлива, чітка й цікава.

Коли ми гортаємо сторінки Конституції, читаємо її рядки, найбільше нашу увагу привертає 2-й розділ «Права, свободи й обов'язки людини і громадянина», в якому є статті, що безпосередньо стосуються всіх нас.

І ви, діти, вже маєте певні права, які гарантує Конституція. Проте не забувайте і про обов'язки. Обов'язки доньки чи сина, обов'язки учня, обов'язки людини...

У цьому законі є ст. 20, у якій записано, що державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб, Державний Гімн. І там, де проходять урочистості, лунає пісня:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Кожна держава має свої символи. Україна теж має свої державні символи і пишається ними. От я й хочу розповісти вам про три основні символи України — про її національний Герб, Прапор, Гімн, котрі мають давню і цікаву історію.

Золотий тризуб — символ влади. Він зустрічається ще з часів Київської Русі, зокрема, на монетах київського князя Володимира Великого.

Герб — це частина корони, яку носили київські князі. Чому саме тризуб вважають гербом України? Мабуть, тому, що число «три» завжди вважали числом казковим і чарівним. У багатьох казках ви знайдете розповіді про трьох богатирів, про три бажання, про три дороги. А ще в тризубі відображено триєдність життя. Це Батько, Мати, Дитя, які символізують Силу, Мудрість, Любов.

Національний прапор — це синьо-жовте полотнище. Він має давнє походження. Поєднання цих двох кольорів зустрічається на гербах і прапорах нашого славного народу ще за часів княжої доби. Жовтий колір — це колір хліба, життя, а блакитний — це колір неба, води, миру.

Наш стяг — пшениця на полях

Під голубим небесним зводом.

Національний Гімн України — це урочиста пісня — символ державної єдності, яку понад століття тому написали поет П. Чубинський та композитор М. Вербицький. Слова гімну вперше були надруковані в 1863 році.

Конституція України – це не лише Закон законів, це серце, ядро подальшого розвитку і вдосконалення суспільства. Вона ввійшла в суспільне життя як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності і соборності України.

Любі діти, запрошуємо вас до нашої бібліотеки переглянути викладку літератури. Наші двері завжди гостинно відчинені для вас.

Катерина Яневич, бібліотекар І категорії Миргородської районної бібліотеки для дітей

                                                                                                                                                      

                                                                                                             Книги – морська глибина:

                                                                                                             Хто в них пірне аж до дна,

                                                                                                      Той, хоч і труду мав досить

                                                                                                Дивнії перли виносить.

І. Я. Франко

ЗАПРОШУЄМО НА ЮВІЛЕЙ КНИГИ

Кожний рік приходить і радує нас якоюсь бажаною подією, ювілеєм або святковим днем.

2020 рік нічим не відрізняється, він, як минулі роки, наповнений знаменними подіями. Сучасні технології, гаджети та інтернет роблять інформацію доступною багатьом. Але коли хочеться усамітнитися і зануритися в іншу реальність, кращим вибором стає художня книга.

Дуже хотілося б, щоб твори, які читали старші покоління, однаково стали любимими і сьогоднішніми читачами-дітьми. Деяким книгам у 2020 році виповнюється більше двох-трьох сотень років. Але ними все так само зачитуються, ностальгуючи, дорослі і, надіюсь, що будуть відкривати для себе діти.

Книги, як і люди, мають свій день народження. Звісно, не завжди є змога чітко визначити час написання чи публікації літературного твору, але деякі дати нам  чітко відомі. Миргородська районна бібліотека для дітей підготувала викладку-календар «Книги-ювіляри 2020», щоб познайомити вас, діти, з деякими виданнями, які святкуватимуть свій черговий ювілей цього року.  

       

           415 років виповнюється першій частині одного з найбільш популярних творів світової літератури – роману іспанського письменника Мігеля де Сервантеса «Премудрий ідальго Дон Кіхот  Ламанчський». Новий переклад всесвітньо відомого роману, безсумнівно, сподобається не тільки школярам, але і їхнім батькам. 

Розповідають такий випадок. Якось король Іспанії Філіпп ІІІ побачив із балкона свого палацу юнака, який, ідучи, читав книжку і сміявся. В короля майнула думка, що юнак або збожеволів, або читає «Дон Кіхота». Придворні поквапилися з’ясувати це, і виявилось, що юнак дійсно читав книжку Сервантеса. Отже, й досі не вщухають суперечки з приводу того, ким же насправді є той Лицар Сумного Образу – божевільним чи мудрецем. Твір також відомий тим, що надихнув Людвіга Мінкуса на створення однойменної балетної вистави.                                                              

          350 років минуло з часів прем’єри комедії-балету «Міщанин-шляхтич», а шедевр Жана Батиста Мольєра не втрачає своєї актуальності. П’єса є сатирою як на вульгарність середнього класу, так і на гонор та зазнайкуватість аристократії. У комедії  Мольєр дав яскравий сатиричний образ багатого буржуа Журдена. Герой комедії схиляється перед дворянством, мріє проникнути в аристократичне середовище

Втративши всяку гідність, Журден не хоче зізнаватися в тому, що батько його був купцем. Ось він заводить дружбу з дворянами і, що всього смішніше, намагається розігрувати роль галантного шанувальника дами-аристократки. Примхи героя загрожують бідами його сім'ї: свою дочку Люсіль він хоче видати за маркіза і відмовляє людині, яку вона любить. Тільки дотепна вигадка допомагає закоханим подолати цю перешкоду.

        

      «Пригоди барона Мюнхгаузена», книга німецького письменника Еріха Распе, вперше вийшла друком 235 років тому. Ви прочитаєте фантастичні розповіді про пригоди головного героя — барона Мюнхгаузена, який насправді жив у Німеччині на початку XVII століття. Він був військовим, певний час служив у Росії й воював із турками. Повернувшись до свого маєтку в Німеччині, Мюнхаузен незабаром став відомий  як дотепний оповідач, котрий похвалявся своїми неймовірними пригодами. Як часто трапляється в літературі, у шліфуванні оповідань узяв участь письменник Еріх Распе. Він попрацював над текстами і в 1785 році опублікував їх. Незабаром до них приєдналися фантастичні оповідання інших письменників, також присвячені пригодам вигадливого барона. Та все ж автором книги про барона Мюнхаузена прийнято вважати саме Рудольфа Еріха Распе.

            

«Айвенго», знаменитий роман Вальтера Скотта ось уже майже 200 років — улюблена книга дітей і дорослих у всьому світі. Дія роману за твердженням автора відбувається в середині ХІ ст.. Вальтер Скотт створив картину англійської історії того періоду, що настав після завоювання країни норманами. Ви дізнаєтеся про пригоди благородного лицаря Айвенго та його коханої леді Ровени. Добро, справедливість, честь, гідність і любов неодмінно переможуть, а віроломство та підступність ворогів і зрадників буде покарано!

        

     

 

200 років тому вперше опубліковано поему російського письменника Олександра Пушкіна «Руслан і Людмила». Чарівна казка, натхненна давньоруськими билинами, в якій розповідається про те, як богатир Руслан рятує свою наречену Людмилу, викрадену злим чаклуном. Поема також відома тим, що надихнула Михайла Глінку на створення однойменної опери.

.

        

           

          

         190 років тому вперше побачила світ повість Оноре де Бальзака «Гобсек» - один із шедеврів французької літератури ХІХ ст.. Класика актуальна у всі часи, тому що стосується «вічних» питань людського буття. Одне з таких одвічних питань – вплив «золотого мішка» на внутрішній світ людини  - сьогодні, як ніколи, співзвучне питанням нашого часу... А ще  цікаво!!! Повість «Гобсек» двічі екранізувалася в Радянському Союзі в 1936 році, режисер Костянтин Еггерт, та у 1987- режисер Олександр Орлов.  

   

180 років від дня публікації «Кобзаря» українського поета, письменника, художника Т.Г.Шевченка. Вперше «Кобзар» видано 1840 року в Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки на кошти Петра Мартоса. Останній замовив молодому і талановитому художнику свій портрет. І одного разу, коли Тарас Шевченко на хвилинку відлучився, знудьгований поміщик підняв із підлоги аркуш паперу з віршами. Прочитане вразило. Тарас Шевченко дістав із-під ліжка коробку, в якій зберігав свої твори, а Петро Мартос негайно відніс їх до Євгена Гребінки. До «Кобзаря» увійшли 8 поезій: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами». Книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері тиражем 1000 примірників. Після видання цієї збірки й самого Тараса Шевченка почали називати Кобзарем.

        

       Цього року свій 155-й ювілей святкує шедевр дитячої літератури – казка відомого англійського письменника і вченого-математика Льюїса Керрола – «Аліса у Дивокраї». Герої книжки Капелюшник, Солоний Заєць, Чеширський Кіт не тільки стали улюбленцями дітей та дорослих у всьому світі, а й дістали прописку у багатьох прислів’ях та приказках. Кажуть, у захваті від цієї казки була навіть королева Вікторія.

140 тому написаний роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», що вперше вийшов друком у Женеві 1880 року. Ідейно-тематичний зміст роману став першою в нашому письменстві монументальною селянською епопеєю, усебічним змалюванням життя українського села. Своєю промовистою назвою і багатством сюжетних ліній роман Панаса Мирного викликає цікавість у читачів та спонукає до роздумів. Сила кохання, вірність, справжня дружба, проблема виховання — усі ці мотиви є наскрізними у творі.

        

           

        115          років       виповнюється     оповіданню американського письменника Джека Лондона «Жага до життя».  Аляска — те місце,  де  кожен змушений виявляти свої справжні  риси. Північ рівняє бідних і багатих,   пронизливий  холод  не  зважає  на   неміч, рвучкий вітер байдужий до соціального стану, а дикий звір не  розбирає звань.  У протистоянні  з жорстокою природою   герої   перемагають    не   тільки   завдяки сміливості,   витривалості,    енергії,    а    насамперед завдяки силі духу, жазі до життя та здатності навіть в екстремальних умовах залишатися Людиною.

   

        Також 115 років виповнюється оповіданню ще одного видатного американського письменника О’Генрі «Дари волхвів». Ви дізнаєтеся про найкращі подарунки на Різдво, які зробили один одному закохане подружжя Янгів, про їхню щирість почуттів, здатність на самопожертву і справжню мудрість.

Всі перераховані книги-ювіляри 2020 стали вагомим внеском у розвиток літератури, тому їх по праву називають світовою класикою. Ці книги є на поличках нашої книгозбірні і продовжують вабити до себе читачів. Надіюсь, що  ви, діти, завітаєте до нашої бібліотеки і з задоволенням прочитаєте ці книги.

       Катерина Яневич, бібліотекар І категорії Миргородської районної бібліотеки для дітей

Даруйте оселям клечання веселе!

                                                                                           Зелені свята наступають,

                                                                                           Дівчата м`яту вже збирають,

                                                                                           Берізки наче наречені,

                                                                                           І липоньки вже теж зелені.

                                                                                           Квітчаймо, друзі, всі оселі,

                                                                                           Зробімо ці свята веселі!...

                                                                          Дорогі діти!

            Миргородська районна бібліотека для дітей представляє перегляд літератури «Свята зелені – вдячний гімн природі». З цих книг можна багато дізнатися про це прекрасне свято.

          Зелені свята, або Трійця, на думку етнографів, виникли задовго до прийняття християнства. Протягом століть православна церква так і не змінила повністю цей день на своє свято, тому в народі й залишилися давні відголоски його відзначення та подвійна назва: Зелена неділя – Трійця, а на Полтавщині широко побутує Клечальна або Русальна неділя.

Це одне з перших літніх свят, тому пов’язане із зеленню. У моїй пам’яті й досі зберігається запах лепехи (аїр, татарське зілля), якою покійна бабуся встеляла глиняну підлогу в хаті. Зараз ця річкова рослина зустрічається вкрай рідко, бо полюбляє чисту воду. А ще в кімнатах ставало прохолодно від свіжої трави, пахло деревієм, м’ятою, полином, любистком, пижмом...                                                                                                        

            Особливо шанували Зелену суботу. У приготуванні до неї брала участь уся родина: мили лави, столи, застеляли їх чистою скатертиною, чепурили піч і комин, підбілювали зовні стіни, підводили глиною призьбу. Подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням — зеленими гілками клена, липи, верби, акації, ясеня, горіха, дуба.

            В суботу пекли книші, пиріжки та готували обрядові страви, до яких відносилися капусняк, холодець, печеня, обов’язково смажена яєчня, вареники, каша з молоком, локшина чи гречана каша з курятиною.

Молодь відзначала Зелені свята обрядом під назвою «Віха», «Ігорний дуб» та «Явір». «Віха» була особливо поширеною на Полтавщині, зокрема, і на Миргородщині (с. Савинці). Високе дерево, звільнене від великих гілок, закопували на місцині для розваг. Прикрашали його стрічками, шматочками різнобарвних тканин. Навколо нього звечора до ранку танцювали й співали, охороняючи таким чином «Віху». Якщо ж гільце (прикрашене паперовими квітами та стрічками зелене верхів’я віхи) все ж удавалося викрасти в інший куток села, то ті, хто не встеріг, ставив викуп.

У Зелену неділю не можна було нічого робити: ні полоти, ні шити, ні худобу пасти. Після богослужіння та обіду йшли розважатися на толоку. Традиційним було вітання: «Добрий день, будьте здорові, зі Святою неділею!» Під вечір Духового дня на Полтавщині відбувалося одне з найпоетичніших і урочистих дійств весняно-літнього циклу під назвою «Водити Тополю». Замальовку про це залишив у 1843 році український історик і письменник Микола Костомаров.

Традиції, пов’язані з Трійцею, подекуди частково збереглися до наших днів.

Тож, любі діти, якщо вас зацікавила ця інформація, по закінченню карантину запрошуємо до бібліотеки познайомитись з літературою про Зелені свята.

           

                   Катерина Яневич, бібліотекар І категорії районної бібліотеки для дітей