Даруйте оселям клечання веселе!

                                                                                           Зелені свята наступають,

                                                                                           Дівчата м`яту вже збирають,

                                                                                           Берізки наче наречені,

                                                                                           І липоньки вже теж зелені.

                                                                                           Квітчаймо, друзі, всі оселі,

                                                                                           Зробімо ці свята веселі!...

                                                                          Дорогі діти!

            Миргородська районна бібліотека для дітей представляє перегляд літератури «Свята зелені – вдячний гімн природі». З цих книг можна багато дізнатися про це прекрасне свято.

          Зелені свята, або Трійця, на думку етнографів, виникли задовго до прийняття християнства. Протягом століть православна церква так і не змінила повністю цей день на своє свято, тому в народі й залишилися давні відголоски його відзначення та подвійна назва: Зелена неділя – Трійця, а на Полтавщині широко побутує Клечальна або Русальна неділя.

Це одне з перших літніх свят, тому пов’язане із зеленню. У моїй пам’яті й досі зберігається запах лепехи (аїр, татарське зілля), якою покійна бабуся встеляла глиняну підлогу в хаті. Зараз ця річкова рослина зустрічається вкрай рідко, бо полюбляє чисту воду. А ще в кімнатах ставало прохолодно від свіжої трави, пахло деревієм, м’ятою, полином, любистком, пижмом...                                                                                                        

            Особливо шанували Зелену суботу. У приготуванні до неї брала участь уся родина: мили лави, столи, застеляли їх чистою скатертиною, чепурили піч і комин, підбілювали зовні стіни, підводили глиною призьбу. Подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням — зеленими гілками клена, липи, верби, акації, ясеня, горіха, дуба.

            В суботу пекли книші, пиріжки та готували обрядові страви, до яких відносилися капусняк, холодець, печеня, обов’язково смажена яєчня, вареники, каша з молоком, локшина чи гречана каша з курятиною.

Молодь відзначала Зелені свята обрядом під назвою «Віха», «Ігорний дуб» та «Явір». «Віха» була особливо поширеною на Полтавщині, зокрема, і на Миргородщині (с. Савинці). Високе дерево, звільнене від великих гілок, закопували на місцині для розваг. Прикрашали його стрічками, шматочками різнобарвних тканин. Навколо нього звечора до ранку танцювали й співали, охороняючи таким чином «Віху». Якщо ж гільце (прикрашене паперовими квітами та стрічками зелене верхів’я віхи) все ж удавалося викрасти в інший куток села, то ті, хто не встеріг, ставив викуп.

У Зелену неділю не можна було нічого робити: ні полоти, ні шити, ні худобу пасти. Після богослужіння та обіду йшли розважатися на толоку. Традиційним було вітання: «Добрий день, будьте здорові, зі Святою неділею!» Під вечір Духового дня на Полтавщині відбувалося одне з найпоетичніших і урочистих дійств весняно-літнього циклу під назвою «Водити Тополю». Замальовку про це залишив у 1843 році український історик і письменник Микола Костомаров.

Традиції, пов’язані з Трійцею, подекуди частково збереглися до наших днів.

Тож, любі діти, якщо вас зацікавила ця інформація, по закінченню карантину запрошуємо до бібліотеки познайомитись з літературою про Зелені свята.

           

                   Катерина Яневич, бібліотекар І категорії районної бібліотеки для дітей