Ми пам’ятаємо!

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все – і життя людини, і життя країни. І сьогодні, через  87  років,  сумно ступати болючими стежками страшної трагедії, що розігралася на благословенній   квітучій українській землі.

Трагічна пам’ять про голодомор –  як чорний, незглибимий колодязь,  у який, можливо, і не хотілося б заглядати. Але мусимо подивитися в нього чесно, аби очистити власні душі від скверни; і покаятися, аби не повторилося найстрашніше за всю історію України – штучне, насильницьке винищення людей.

Не оминула ця жахлива подія і  наш край. Поблизу Лубен  полтавчани вивершили Курган скорботи на вічну  пам’ять землякам своїм, які залишили життя земне в пекельних муках. А на горі хрест  встановили – символ розп’яття українського народу.

        …На цій горі, на пагорбі печалі

   З небесної, святої чистоти

Ідуть дощі вдовиними плачами.

Спадає плащаницею мовчання.

І тільки дзвін волає: «Не прости!»

В нашій бібліотеці розгорнуто викладку літератури  «Україна пам’ятає! Світ визнає!», аби кожен наш відвідувач торкнувся пам’яттю цієї події.

 День пам’яті жертв Голодомору цьогоріч вшановують  28 листопада. Цього дня, о 16 годині, закликаємо кожного українця підтримати  загальнонаціональну традицію ставити запалену свічу у вікні своєї  оселі на знак вшанування виморених голодною смертю.

Горітиме вона, зігріваючи зорі і небо, й душі тих, кого в 33-у не відспівали, не оплакали, не провели, не пом’янули…

ВОНИ ПОВИННІ ЖИТИ В НАШІЙ ПАМ'ЯТІ…

                                              Валентина Зінченко, заст. директора Миргородської ЦБ