Сьогодні ми знайомимо вас, шановні користувачі блога, з літературним шедевром - колективною роботою  учасників ІІ (районного) етапу обласного конкурсу «Найкращий читач Полтавщини», що проходить щорічно в рамках Всеукраїнського  конкурсу дитячого читання  «Книгоманія».Тож до вашої уваги

Пригоди вужика Жува та його друзів

(казкова пригода)

            За повіткою, там, де починається великий город, лежить купа трухлявого гілля. На перший погляд вона здається ні до чого не придатною, навіть зайвою, проте… Так не здається вужеві Жуву, бо він просто переконаний, що це галуззя - напрочуд корисна річ. І не дивно, адже він під тим гілляччям живе. І не тільки він, а і вся його родина та друзі: їжачок, жабка, жук, ящірка, гадючка. Всі вони жили в  мирі та злагоді. Та інколи сварилися, навіть билися та кусалися, бо різними були…

            Одного разу, щоб не сумувати в холодочку  під трухлявим гілляччям, вирушили вони в мандри. Перше, що їм трапилося,  - дитячий майданчик у передмісті. Новий, невідомий куточок. Все було б добре, якби не великий собака, який здивовано рушив їм назустріч.  Звірята від несподіванки мерщій кинулися тікати та ховатися. Їжачок скрутився в клубок. Жук розправив крила і злетів на найближчу гілку бузку. Жабка завмерла  і надулася. Ящірка, тікаючи, навіть хвоста свого загубила від страху.  Тільки гадючка не квапилася - вороже зашипіла та відповзла вбік.

            Собака, якого звали Шариком,  був веселої вдачі. Здивуванню його не було меж, адже він вперше зустрів таку ватагу звірів і йому так кортіло з ними всіма познайомитися! Недовго думаючи, він зробив перший крок до знайомства -  почав обнюхувати їжачка. Та от біда - вколов собі носа. Жук, який спостерігав за цим з духмяної гілки, стрілою злетів на допомогу другові і всівся прямісінько на собачий ніс. Собаку це розвеселило. Він і гадки не мав проганяти жука. Від здивування їжачок розгорнувся і попросив у собаки вибачення, жабка радісно квакнула. З-під листочка показалася і  безхвоста ящірка. Собака знайшов і повернув їй загублений хвостик. Всі раділи з того, що знайшли собі нового друга. Тільки гадючка все шипіла і не була готова товаришувати.

            Шарик, на правах господаря, став розважати товаришів на дитячому майданчику. Зняв з носа жука, посадив на гойдалку і став гойдати. В траві побачив забутий дітьми м’яч і почав навчати звірят грати у футбол. Весела гра дуже сподобалася, але швидко закінчилася: їжачок випадково проколов м’яча і той голосно вибухнув.

            Друзі довго не сумували. Шарик запевнив, що знає місце, де є ціла купа новесеньких м’ячів і повів розчарованих футболістів  до міста шукати нових пригод. По дорозі зустріли безхвостого кота, який грався повітряною кулькою. Вона була дуже схожою на футбольного м’яча, але така тендітна.  Тож друзі вирішили краще відпустити її в небо, аніж буцати.

            По обіді дісталися до міста. Воно було таке незвичне. Високі будівлі, широкі дороги, підземні переходи, яскраві вивіски вітрин зачарували звірят. А великий іграшковий магазин вразив своїм ескалатором. Вужик дуже здивувався, побачивши його, бо спершу сприйняв за свого брата - більшого та такого ж довгого і жвавого, як він сам. Не залишилася байдужою і гадючка - від здивування вона навіть шипіти перестала.

            Звірята, накатавшись на ескалаторі, знайшли відділ спортивних іграшок.  Від м’ячів, скакалок, самокатів, велосипедів у них розбігалися очі.  А коли іграшки почали з ними розмовляти, то і зовсім роти пороззявляли. І тут на порозі з’явилися  діти. Звірята від страху завмерли… А діти кинулися до незвичайних іграшок  і давай з ними бавитися. Через хвилинку і звірята оговталися і почали оживати - Жучок катався на паровозику, Шарик - на самокаті.

            Діти ж подумали, що це чарівний магазин, в якому все оживає, і почали загадувати бажання. Звірята теж недовго думали. Кожне з них забажало якнайшвидше потрапити додому, в купу трухлявого гілля. І ось уже їжачок, жучок та ящірка опинилися в зручних кубельцях між галузками, а вужик Жув, жабка та гадючка - в своїх ямочках під трухлявим галуззям. М’ячик, який звірята прихопили з собою, тепер оселився під повіткою і щодня розважав звірят.

            На цьому дружба мешканців купи трухлявого гілля з Шариком не закінчилася. Собака щодня гостював у них - разом гралися, розважалися, вигадували різні історії та пригоди. 

            Так вони жили довго і щасливо.