котик

пʼятниця, 19 січня 2018 р.


                                                              До 100-річчя бою під Крутами 
Не забудь героїв триста!
(Огляд літератури)

                                                                                    «Любіть Україну, як вірні сини,
                                                                                      Віддати життя їй готові,
                                                                                      Як юні сини, що життя віддали
                                                                                      Під Крутами всі, як Герої …»
                                                                                                         (Василь Криволап).
          
            Роки нестримною ходою продовжують свій рух, усе далі й далі відкидаючи нас у часі від подій початку ХХ століття, коли у полум’ї революції народжувалась Українська Народна Республіка. Народжувалась, щоб усього лиш на коротку мить посіяти в серцях справжніх українців надію на відродження колишньої козацької Гетьманщини, вчинити відчайдушну спробу продемонструвати світові, що Україна є самостійною державою.
            Цього року виповнюється 100-та річниця Крутянського бою - події, яка набула для українського народу символічного значення. Крути стали легендою, символом героїзму молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну.          
            У книзі Юрія Сороки «Бій під Крутами» (К., 2013) мова йде про знаменитий за своєю трагічністю і героїзмом бій під Крутами.
            29 січня 1918 року поблизу селища Крути, на відстані 130 км від Києва, відбувся жорстокий, нерівний бій між чотиритисячним військом більшовиків та трьомастами українськими студентами і гімназистами, що обороняли підступи до Києва. Більшість юнаків не мали ніякої військової підготовки, були погано озброєні, але стояли на смерть, захищаючи свободу молодої Української держави. Українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. У перебігу військових дій цей бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді.
            Одним із тих, хто разом із юнаками вступив у бій під Крутами, був уродженець Полтавщини, командувач українських частин Аверкій Гончаренко. В своїх спогадах сотник Армії Української Народної Республіки влучно описав свої почуття: «Брав мене в обійми невимовний жаль. Молодий цвіт нашої армії – юнаків кидали в безнадійну ситуацію… Тепер лише ідейні горстки стали до боротьби за рідний край..»
            Світлана Тарасенко присвятила свою статтю «Бій під Крутами» (Зоря Полтавщини, 2006, 27 січня) легендарному сотнику Аверкію Гончаренко.
       Трагедія під Крутами знайшла палкий відгук у серцях свідомих українців усього світу. Письменниця Людмила Старицька-Черняхівська опублікувала щиру й зворушливу статтю «Пам’яті юнаків- героїв, замордованих під Крутами», яка була надрукована 24 березня 1918 року в газеті «Нова Рада» і яку можна прочитати у книзі  « Літературні шедеври видатних українських жінок-письменниць» ( Донецьк, 2009). Ця стаття пронизана, поряд із сумом і біллю за молодими людьми, захопленням їхніми мужністю, відвагою та відданістю Батьківщині. Учасники бою отримали одночасно ореол і мучеників, і героїв. Подвиг героїв Крут навічно увійшов у літопис боротьби за незалежність України, як свідчення незламності духу українського народу, його споконвічного прагнення до волі і справедливості.
            19 березня 1918 року Київ із військовими почестями хоронив у братській могилі на Аскольдовому цвинтарі розшукані тіла 30 студентів та гімназистів. Виступаючи під час їхнього похорону, голова Центральної Ради Михайло Грушевський сказав: «Стримайте ваші сльози! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну память на віки вічні».
                А молодий славетний український поет Павло Тичина присвятив юним героям вірш «Памяті тридцяти»:
            «На Аскольдовій Могилі
             Поховали їх –
             Тридцять мучнів-українців,
             Славних, молодих…
             На Аскольдовій Могилі
             Український цвіт!...
             По кривавій по дорозі
             Нам іти у світ.
             На кого посміла знятись
             Зрадника рука?
             Квітне сонце, грає вітер
             І Дніпро - ріка…
             На кого завзявся Каїн?
             Боже, покарай!...
             Понад все вони любили
             Свій коханий край.
             Вмерли в Новім Заповіті
             З славою святих…
             На Аскольдовій Могилі
             Поховали їх.»
            Читаючи ці рядки, сповнені душевного болю, мимоволі ставимо перед собою питання: ким же були ті « славні, молоді» люди, смерть яких оспівав поет? Що вчинили вони героїчного, достойного того, щоб Михайло Грушевський назвав їх героями?
             Для того, щоб дати відповідь на ці питання, звернемося до книги «Героїка трагедії Крут» (К.,2008), де зібрані докупи різноманітні інформаційні джерела, вірші, спогади очевидців, які стосуються подій, що відбулися 29 січня 1918 року на відтинку залізничного шляху між Ніжином і Бахмачем, у районі станції Крути.
            У спогадах учасників бою під Крутами, роздумах сучасників поетичним і публіцистичним словом осмислюється героїка подвигу юнаків України в ім’я своєї Вітчизни. Видання, матеріали якого подаються, як правило, в оригіналі, друковане раніше тільки в еміграції й не скрізь містить повні імена авторів.
            Слід сказати, що бій під Крутами довгий час був своєрідним табу, темою, яка старанно замовчувалась, а після набуття Україною незалежності, довгий час обростала міфами і вигадками. І лише декілька років тому з’явилися більш – менш справедливі оцінки подій, які відбулися на Чернігівщині 29 січня 1918 року, а у 2006 році було встановлено Меморіал пам’яті героїв Крут на залізничній станції Крути.
            Автор Меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив памятник як насипаний пагорб заввишки7 метрів, на якому встановлену 10-ти метрову червону колону. Червона колона мала нагадувати про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами. Біля підніжжя пагорба побудована капличка, а поруч з пам’ятником викопане озеро у формі хреста .
            З усіх куточків України їдуть сюди люди, кладуть квіти, вшановують пам’ять юних лицарів, які полягли, захищаючи молоду Українську державу. Поїзди, проходячи повз, у день загибелі патріотів стишують хід і тривожно сигналять…
            Україна пишається молодими героями. Память про них, як і та велична справа, за яку вони боролися, - невмируща.
  Молитва
            «О, Боже наш добрий
              З високого неба!
              Молитву сьогодні
              Заносим до Тебе.
              За тих, що боролись
              При станції Крути
              За нашу Державу
              Із ворогом лютим,
               Що в битві цій впали
               В цю зиму криваву…
               Прийми їх до Себе!
               Прийми в Свою славу!
               А нам від цих Триста,
               О, Боже, благаєм!
               Любові дай вчитись
               До рідного Краю!»
                           Леся Храплива
                                                            Підготувала Катерина Яневич, бібліотекар І категорії
                                                             районної бібліотеки для дітей.
                                                                     
               

               
Сторінками улюблених казок
Довгоочікувані зимові канікули зі святами та новорічними подарунками закінчились дуже швидко. І вже в перший навчальний тиждень до бібліотеки завітали учні перших класів групи продовженого дня МСШ І-ІІІ №5 (вихователь Інна Сусоля). Емоції переповнювали кожного з них, бо майже всі діти отримали в подарунок від Діда Мороза цікаві книжечки. Кожному хотілося поділитись враженнями, адже їх вони прочитали самостійно, без допомоги дорослих. 
Тому зовсім не дивно, що на запитання відеовікторини «Сторінками улюблених казок», запропонованої бібліотекарями районної бібліотеки для дітей, діти відповідали швидко і правильно.


                         Зоя Єщенко, провідний бібліотекар районної бібліотеки для дітей

середа, 6 грудня 2017 р.

Хто питає, той не блудить…
Ми звикли подорожувати автомобілем, автобусом, залізницею або літаком. Та наші пращури користувалися зовсім іншим транспортом – волами. І вимірювали довжину та відстань не звичними нам кілометрами, метрами чи сантиметрами, а милями, верстами, ліктями, пальцями, дюймами, вершками, долонями чи п’ядями. І орієнтувалися в своїх подорожах не GPS-навігатором, а Чумацьким шляхом.
         Щоб ближче познайомитись із старовинними мірами довжини та відстані, юні читачі районної бібліотеки для дітей, учні 3-Б класу ЗОШ І-ІІІст. ім. Панаса Мирного (класовод Тетяна Войтенко), вирушили в подорож своїм рідним краєм разом з чумаками для знайомства з видатними особистостями та місцями Миргородщини. Для цього вони змайстрували воза, вивчили зоряну карту Чумацького Шляху та озброїлись гаслом «Працюємо активно, рахуємо колективно, задачі, приклади розв’язуємо, логіку, творчість розвиваємо».


         В дорозі їх чекало чимало пригод і цікавих зустрічей. Подорожні Димов Артем та Радченко Владислав розповіли про козацький віз і Чумацький Шлях. На кожному етапі подорожі учнів чекали випробування: виготовити козацький віз, розгадати ребус, виміряти старовинними мірами довжину стрічки, відстань до населених пунктів: до Трудолюба, де живе коваль Олег Пилипенко, до зоопарку в Попівці, до Опішні, де виготовляють глиняний посуд, до Дібрівки, де жив видатний наїзник Михайло Стасенко та його вихованець кінь Гільдієць, до Великих Сорочинець на ярмарок та до різьбяра Юрій Моха, що проживає в Миргороді.
         І, звичайно ж, як справжні козаки, на всіх привалах мандрівники не сумували, бо відпочинку без пісні і танцю не буває.
                  Алла Савчук, бібліотекар Миргородської районної бібліотеки для дітей

пʼятниця, 1 грудня 2017 р.

Чудові ляльки – своїми руками
Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг. Це  одна із найдревніших іграшок і священних істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці.

Власноруч зроблена лялька-мотанка має чарівну силу. Вона не лише береже родинне вогнище, але й має здатність здійснювати бажання. Таку ляльку мати передавала дочці, віддаючи заміж, а та, в свою чергу, дарувала Берегиню своїй дитині.

Кожен елемент одягу ляльки-мотанки для наших пращурів мав символічне значення: спідниця символізувала землю, сорочка — три часи: минулий, теперішній та майбутній, а хустка або стрічка — зв’язок із небом.
Друже, а чи вмієш ти виготовляти ляльку-мотанку — таку, якою колись бавилися діти, яку дівчата берегли аж до весілля і яка виконувала роль оберегу? Ні? Тоді маєш чудову нагоду навчитися, адже в Центрі еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді міста Миргорода працює гурток «Екологічні фантазії" (керівник Тетяна Венціславська). Тож виготов і ти улюблений оберіг наших предків — ляльку-мотанку, постав її на покуті або прикріпи над дверима - і нехай вона приносить щастя в твою оселю.
А районна бібліотека для дітей запрошує вас познайомитись з персональною виставкою робіт Ванеси Щукіної – вихованки гуртка «Екологічні фантазії".

Зоя Єщенко, провідний бібліотекар Миргородської районної бібліотеки для дітей                      

субота, 18 листопада 2017 р.

Осінь: різнобарвна, розмаїта…
Осінь – яскрава та чудова пора. Стільки фарб, скільки в цей період дарує природа, не малює жодна пора року. Жовте, багряне, золоте листя дерев і кущів, строкаті квіти, ніжно-солом'яна суха трава, яскраво-червоні ягоди калини, рум'яні яблука а золоті груші у садах, кумедні парасольки грибів….
Чарівниця - осінь усе змінює на свій лад. Як тільки пролетить вітерець, листя вкриває землю, кружляючи в осінньому танці. А ще в середині осені з’являється  чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. Його особлива прикраса - сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.
Багато художників беруть до рук пензля та намагаються передати неймовірні поєднання кольорів. Та чи не найкраще вдається це фотолюбителям. Вихованцям гуртків Центру еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді   (керівник Наталія Тузенко)  вдалося вловити яскраві миттєвості осені.
Осінь - красива, мінлива й зовсім ненудна пора. Приходьте до нашої бібліотеки і переконайтеся в цьому.
                                              Валентина Зінченко, заст. директора Миргородської ЦБС


пʼятниця, 17 листопада 2017 р.

Пізнаємо книжкові таємниці…
Кожного місяця учні Трудолюбівської ЗОШ І-ІІІ ст. з нетерпінням чекають на подорож в Миргород, адже там вони обов’язково відвідають бібліотеку. З книжечками в руках діти переступають поріг – і їх очі загораються від зустрічі з книгами, що чекають на них.

Та вибір літератури – це перша радісна подія. А друга – знайомство з черговою книгою, енциклопедією з серії «Перші запитання і відповіді» «Де спить сонечко?» І хоч запитання в ній досить важкуваті для учнів молодших класів («Чи спить сонечко?», «Хто вночі не спить?», «Скільки потрібно часу, щоб дістатись до Місяця?», «Чи бачать сни тварини?»), майже на всі діти знали правильну відповідь. Були відповіді і кумедні.
- Хто вночі не спить?
- Я. Посплю 10 хвилин – і все.
- Що вам сниться?
- Мені приснилась біла лабораторна миша.
- Хто спить вниз головою?
- Коали і лінивці.
А останнє запитання задали бібліотекарям самі діти: «Про яку енциклопедію Ви нам розкажете наступного разу?» Бо зустрічі з бібліотекою без знайомства з новою книгою наші читачі не уявляють.
             Зоя Єщенко, провідний бібліотекар Миргородської районної бібліотеки для дітей