котик

четвер, 6 грудня 2018 р.


Добрі справи стають традицією…
Третій рік поспіль студенти Миргородського художньо-промислового коледжу імені М. В. Гоголя Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка проводять акцію «Подаруй дитячій бібліотеці книгу». Не став винятком і цей рік. Методист коледжу Олена Заброда передала для юних читачів Миргородської районної бібліотеки для дітей книжки, зібрані студентами та викладачами.


Щиро вам вдячні!


«Планета милосердя»
         Милосердя - це готовність допомогти, пожертвувати собою заради інших, безкорисливо робити добро. Заклопотані своїми буденними справами, ми  часто не звертаємо уваги на те, що відбувається поруч. Забуваємо, що світ тримається на доброті та милосерді.  Згадайте, коли ви востаннє поступалися місцем у громадському транспорті? Або подавали копійчину жебраку чи вуличному музиканту?  Чи давно ділилися їжею з бездомним песиком?..  
          Від природи в людині закладено  безліч чеснот: доброта, щедрість, чуйність, милосердя, вміння співчувати, любити... Своїм баченням  прояву людських чеснот  поділилися  Артем Корехов, Жанна Данило, Юлія  Бакунець, Аліна Стицун, Анастасія Толошна, Владислав Ганженко, Аня та Марина Зінченко, Дарина Ємець, Поліна Олійникова, Марія Яценко, Софія Глушко, Станіслав Крига, Вікторія Мельніченко - користувачі  Біликівської, Попівської, Кибинської, Хомутецької, Великообухівської, Верхньобудаківської, Шахворостівської сільських та Комишнянської селищної   бібліотек, взявши участь у виставковому проекті Миргородської ЦБС «Бібліотеки Миргородщини презентують…»


         Шанувальників дитячої творчості запрошуємо до вестибюлю Миргородської центральної районної бібліотеки, де можна переглянути виставку дитячих малюнків   «Планета милосердя».
                                         Заступник директора Миргородської ЦБС Валентина Зінченко

пʼятниця, 23 листопада 2018 р.


 МИ НЕ ТІЛЬКИ ЧИТАЧІ…
                                          
                                                                   Наша бібліотека продовжує знайомити вас з                                                                творчо обдарованими дітьми Миргородщини 

Знайомтесь:                                                             

МІЛАНА СТЕПАНЕНКО





       Мілана живе в Полтаві, часто приїжджає до бабусі в село Слобідку. Дуже старанна, любить малювати, фотографувати, співати, допомагає по господарству. 

      ЇЇ робота  «Захоплено Петруша наш читає чудову книжку про таких, як сам…» стала переможцем обласного дитячого конкурсу «Бібліотечні фото-перегони «Лапи, крила та хвости», а Міланка отримала Диплом та цінний подарунок. 
         Колектив районної бібліотеки для дітей приєднується до поздоровлень та бажає нових творчих успіхів!!!

           

        
Не втихне біль Голодомору


В пам'ять про жертв Голодомору в районній бібліотеці для дітей влаштовано перегляд літератури «Голодомор – національна трагедія України», на якому представлені видання про події 1932-1933 років, зокрема,  матеріали краєзнавчого змісту.


Невиплакані сльози України 
            Багатовікова історія українського народу мала не одну трагічну сторінку. Трагедія 1932-1933 років – злочин влади проти власного народу. Вона і досі болить незагойною раною в душі кожного українця. Бо не було в тодішній Україні селянської родини, яку б обійшла ця біда, коли голодна смерть забирала дітей і їхніх матерів. Правда про ті події стала відома тільки в роки незалежної України.
            На десятиліття можна засекретити архіви, приховати викривальні документи, замести сліди злочинів, переписати історію. Але з памяттю народу нічого не вдієш. На згадку  про великомучеників нашої історії у вестибюлі районної бібліотеки влаштовано виставку дитячих малюнків «Невиплакані сльози України» в рамках проекту Миргородської ЦБС «Бібліотеки Миргородщини презентують…»
             Ілона Шапошник,  Анастасія Марініна, Вікторія Проскура, Єлизавета Канцибер, Андрій Верещака, Аліна Казмировська, Жанна Данило, Едуард та Владислав Ганженки, Саша Бублик, Артем Корехов, Поліна Олійникова, Адріана Максименко, Лілія Шуляренко, Поліна Михайлова, Станіслав Крига, Андрій Яресько, Олександра та Діана Герасьови, Валерія Таран, Аня Зінченко, Вікторія Мельниченко, Максим Чаленко, Аліна Гарячун, Мирослава Дроботай, Дар’я Даценко, Єлизавета Таранова, Софія Маніліч, Аліна Стицун, Юлія Бакунець, Денис Леонтьєв, Артем Ліпчий, Ангеліна Мовчан, Анастасія Роменська, Альбіна Оголь, Вікторія Рябко, Анастасія Тищицька, Аліна Овдієнко - юні користувачі Кибинської, Біликівської, Попівської, Хомутецької, Зуєвецької, Клюшниківської, Слобідської, Зубівської, В. Будаківської, Шахворостівської, Єрківської, В. Байрацької, Бакумівської, Савинцівської, Дібрівської сільських, Комишнянської та Ромоданівської селищних бібліотек - своїми малюнками  стверджують, що не стерлася память про уроки минулого.
            Запрошуємо всіх бажаючих переглянути виставку дитячих малюнків у зручний для вас час з 9-ї до 18-ї години.

  
Валентина Зінченко, заступник директора по роботі з дітьми Миргородської ЦБС

вівторок, 20 листопада 2018 р.


Коса завжди була в пошані,
її носитиму і я…
Благослови, мати, косу заплітати,
Косу заплітати, у стрічку вбирати.
Щоб виросла довга, густа та красива
І раніш своїх годочків щоб не була сива.
Коли в сім’ї народжується маленьке дівчатко – це справді диво. Мама пестить і бавить свою донечку, гладить її по голівоньці. Ніжне волоссячко з часом стане густим і пишним. Поки дівчинка була маленькою, тільки й турбот, що радіти сонечку, тільки й справ, що рости здоровою, набиратися розуму. І в цей період свого життя дівчинка носила вільне, розпущене волосся, прикрашене віночком. 
Та настав той час, коли вона ставала помічницею, та їй заважало розпущене волосся. Тому треба було підбирати його, а, точніше, заплітати. Тож не міг наш народ не відзначити обряд першого закосичення, адже він був дуже важливий для кожної дівчинки.
І саме на таке свято – свято закосичення – завітали до районної бібліотеки для дітей учні 4-Б класу ЗОШ № 1 імені Панаса Мирного разом зі своїми мамами. Саме мами вперше заплітали своїм донечкам коси, благословляючи їх своєю молитвою:  

                                            
                                              Донечко рідненька, ти іще маленька,
                                              Я молюсь за тебе, як і кожна ненька.
                                              Я прошу у Бога здоров’я міцного,
                                              Щоб тобі послав він щасливу дорогу.
                                              Щоб в житті ніколи ти горя не знала
                                              І щоб твоя доля цвіла-процвітала.
За звичаєм дівчаток завжди вітали хлопчики, роблячи це дещо незвично: вони підходили до дівчаток, смикали їх за косички і бажали їм та їхнім косам рости здоровими та пишними. А потім визначали «Міс Ніжність» , «Міс Стиль»,  «Міс Грація», «Міс Елегантність», «Міс Чарівність»,  «Міні-Міс Помічниця».


Дівчатка ж довели всім присутніх, що вони вже справжні помічниці для своїх мам - уміють почистити картоплю, перебрати крупу і навіть, працюючи, заспівати пісню.



Того дня ми вперше зробили спро­бу повернути життя ще од­ному  з призабутих  звичаїв народу — закосиченню. І хо­четься вірити, що він ожи­ве,    наповниться   новим змістом,   передаватиметься новим  поколінням.   І  як би нас не переконували про старомодність коси,   але   в  дівочих   косах   є своя     принада,     щось ніжне, близьке, щемливе і священне…

                                                                                   Зоя Єщенко, провідний бібліотекар
                                                                              Миргородської районної бібліотеки для дітей

субота, 3 листопада 2018 р.


Велесова ніч, або Хеловін у бібліотеці...
У кожної країни свої традиції. Скільки країн - стільки і звичаїв. Наша Україна славна своїми святами. Про одне з них, яке святкували пізньої осені, знають не всі. А називалось воно Велесова ніч. Хлопці вичищали з гарбуза середину. Потім прорізали в гарбузі но­жем здоровенні очі, носа та величезного вишкі­реного рота і ста­вили всередину свічку. Свічку запалювали і ман­дрували зі своїм витвором темними вулицями. Уявіть собі, скільки це гарбузове страховисько зчиняло переполоху, сміху і галасу... Тривала забава майже цілу ніч, не завдаючи нікому шко­ди.

Хто його знає, може, ця гра, що збирала до гурту всіх охочих повесели­тися, і була отим улюбленим осіннім святом, що з України попрямувало цілим світом і в кожній країні отримало свою назву. Докотилося воно через моря-океани аж до США і Канади, де назвали його "Переддень всіх святих", або "Хелловін" - "святий вечір".
Забобонні люди вважали, що в останню ніч жовтня, коли сонце відступало перед силами темряви, до них можуть прийти відьми, чаклуни, будинкові привиди, духи, чорні коти та іншої нечисті. Тільки в цю ніч нечисть володіє силою і користуватися нею. З допомогою чарівництва і через димоходи вони злітали в небо, де влаштовували грандіозний шабаш. А супроводжували їх при цьому чорні коти…
         На святі, що проходило в Миргородській районній бібліотеці для дітей, не було тільки котів. Другокласники гімназії ім. Т.Г. Шевченка та спецшколи І-ІІІ ступенів №5 завітали до бібліотеки в костюмах Кощіїв Безсмертних, відьмочок, Баби Яги, привидів, чаклунів, вампірів, зомбі, дракул... А гарний настрій всім присутнім дітям та батькам подарували Кощій Безсмертний і Баба Яга.










Зоя Єщенко, провідний бібліотекар Миргородської раонної бібліотеки для дітей