Я - дитина. Я теж маю права!

Діти – це маленькі громадяни країни. Вони мають свої обов’язки і права. Права дитини – це права людини, яка не досягла 18 років. І записані  вони  в Конституції України – головному Законі нашої держави - та в «Декларації прав дитини» і «Конвенції про права дитини”.

Четвертокласники Миргородської загальноосвітньої школи №1 імені Панаса Мирного (класовод Тетяна Войтенко) свої права знають добре. Та відмовитись від запрошення казкових героїв Всеволода Нестайка вони не змогли і  вирушили в подорож разом з Косею Вуханем та Кольком Колючкою.

Розповідаючи про своє життя в лісі та навчання в лісовій школі, подорожуючи народними та літературними казками, друзі нагадали учням про право дітей на ім’я, на сім’ю і піклування батьків, на освіту, на власну думку, на житло, на користування послугами охорони здоров’я, на захист життя і здоров’я. А потім з книг, про які йшла мова, зробили книжкову виставку «Права дитини – казковим героям!»

                     Зоя Єщенко, провідний бібліотекар районної бібліотеки для дітей

Добрі справи стають традицією…

Третій рік поспіль студенти Миргородського художньо-промислового коледжу імені М. В. Гоголя Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка проводять акцію «Подаруй дитячій бібліотеці книгу». Не став винятком і цей рік. Методист коледжу Олена Заброда передала для юних читачів Миргородської районної бібліотеки для дітей книжки, зібрані студентами та викладачами.

Щиро вам вдячні!

«Планета милосердя»

         Милосердя - це готовність допомогти, пожертвувати собою заради інших, безкорисливо робити добро. Заклопотані своїми буденними справами, ми  часто не звертаємо уваги на те, що відбувається поруч. Забуваємо, що світ тримається на доброті та милосерді.  Згадайте, коли ви востаннє поступалися місцем у громадському транспорті? Або подавали копійчину жебраку чи вуличному музиканту?  Чи давно ділилися їжею з бездомним песиком?..  

          Від природи в людині закладено  безліч чеснот: доброта, щедрість, чуйність, милосердя, вміння співчувати, любити... Своїм баченням  прояву людських чеснот  поділилися  Артем Корехов, Жанна Данило, Юлія  Бакунець, Аліна Стицун, Анастасія Толошна, Владислав Ганженко, Аня та Марина Зінченко, Дарина Ємець, Поліна Олійникова, Марія Яценко, Софія Глушко, Станіслав Крига, Вікторія Мельніченко - користувачі  Біликівської, Попівської, Кибинської, Хомутецької, Великообухівської, Верхньобудаківської, Шахворостівської сільських та Комишнянської селищної   бібліотек, взявши участь у виставковому проекті Миргородської ЦБС «Бібліотеки Миргородщини презентують…»

         Шанувальників дитячої творчості запрошуємо до вестибюлю Миргородської центральної районної бібліотеки, де можна переглянути виставку дитячих малюнків   «Планета милосердя».

                                         Заступник директора Миргородської ЦБС Валентина Зінченко

 МИ НЕ ТІЛЬКИ ЧИТАЧІ…

                                          

                                                                   Наша бібліотека продовжує знайомити вас з                                                                творчо обдарованими дітьми Миргородщини 

Знайомтесь:                                                             

МІЛАНА СТЕПАНЕНКО

       Мілана живе в Полтаві, часто приїжджає до бабусі в село Слобідку. Дуже старанна, любить малювати, фотографувати, співати, допомагає по господарству. 

      ЇЇ робота  «Захоплено Петруша наш читає чудову книжку про таких, як сам…» стала переможцем обласного дитячого конкурсу «Бібліотечні фото-перегони «Лапи, крила та хвости», а Міланка отримала Диплом та цінний подарунок. 

         Колектив районної бібліотеки для дітей приєднується до поздоровлень та бажає нових творчих успіхів!!!

           

        

Не втихне біль Голодомору

В пам'ять про жертв Голодомору в районній бібліотеці для дітей влаштовано перегляд літератури «Голодомор – національна трагедія України», на якому представлені видання про події 1932-1933 років, зокрема,  матеріали краєзнавчого змісту.

Невиплакані сльози України 

            Багатовікова історія українського народу мала не одну трагічну сторінку. Трагедія 1932-1933 років – злочин влади проти власного народу. Вона і досі болить незагойною раною в душі кожного українця. Бо не було в тодішній Україні селянської родини, яку б обійшла ця біда, коли голодна смерть забирала дітей і їхніх матерів. Правда про ті події стала відома тільки в роки незалежної України.

            На десятиліття можна засекретити архіви, приховати викривальні документи, замести сліди злочинів, переписати історію. Але з пам’яттю народу нічого не вдієш. На згадку  про великомучеників нашої історії у вестибюлі районної бібліотеки влаштовано виставку дитячих малюнків «Невиплакані сльози України» в рамках проекту Миргородської ЦБС «Бібліотеки Миргородщини презентують…»

             Ілона Шапошник,  Анастасія Марініна, Вікторія Проскура, Єлизавета Канцибер, Андрій Верещака, Аліна Казмировська, Жанна Данило, Едуард та Владислав Ганженки, Саша Бублик, Артем Корехов, Поліна Олійникова, Адріана Максименко, Лілія Шуляренко, Поліна Михайлова, Станіслав Крига, Андрій Яресько, Олександра та Діана Герасьови, Валерія Таран, Аня Зінченко, Вікторія Мельниченко, Максим Чаленко, Аліна Гарячун, Мирослава Дроботай, Дар’я Даценко, Єлизавета Таранова, Софія Маніліч, Аліна Стицун, Юлія Бакунець, Денис Леонтьєв, Артем Ліпчий, Ангеліна Мовчан, Анастасія Роменська, Альбіна Оголь, Вікторія Рябко, Анастасія Тищицька, Аліна Овдієнко - юні користувачі Кибинської, Біликівської, Попівської, Хомутецької, Зуєвецької, Клюшниківської, Слобідської, Зубівської, В. Будаківської, Шахворостівської, Єрківської, В. Байрацької, Бакумівської, Савинцівської, Дібрівської сільських, Комишнянської та Ромоданівської селищних бібліотек - своїми малюнками  стверджують, що не стерлася пам’ять про уроки минулого.

            Запрошуємо всіх бажаючих переглянути виставку дитячих малюнків у зручний для вас час з 9-ї до 18-ї години.

  

Валентина Зінченко, заступник директора по роботі з дітьми Миргородської ЦБС

Коса завжди була в пошані,

її носитиму і я…

Благослови, мати, косу заплітати,

Косу заплітати, у стрічку вбирати.

Щоб виросла довга, густа та красива

І раніш своїх годочків щоб не була сива.

Коли в сім’ї народжується маленьке дівчатко – це справді диво. Мама пестить і бавить свою донечку, гладить її по голівоньці. Ніжне волоссячко з часом стане густим і пишним. Поки дівчинка була маленькою, тільки й турбот, що радіти сонечку, тільки й справ, що рости здоровою, набиратися розуму. І в цей період свого життя дівчинка носила вільне, розпущене волосся, прикрашене віночком. 

Та настав той час, коли вона ставала помічницею, та їй заважало розпущене волосся. Тому треба було підбирати його, а, точніше, заплітати. Тож не міг наш народ не відзначити обряд першого закосичення, адже він був дуже важливий для кожної дівчинки.

І саме на таке свято – свято закосичення – завітали до районної бібліотеки для дітей учні 4-Б класу ЗОШ № 1 імені Панаса Мирного разом зі своїми мамами. Саме мами вперше заплітали своїм донечкам коси, благословляючи їх своєю молитвою:  

                                            

                                              Донечко рідненька, ти іще маленька,

                                              Я молюсь за тебе, як і кожна ненька.

                                              Я прошу у Бога здоров’я міцного,

                                              Щоб тобі послав він щасливу дорогу.

                                              Щоб в житті ніколи ти горя не знала

                                              І щоб твоя доля цвіла-процвітала.

За звичаєм дівчаток завжди вітали хлопчики, роблячи це дещо незвично: вони підходили до дівчаток, смикали їх за косички і бажали їм та їхнім косам рости здоровими та пишними. А потім визначали «Міс Ніжність» , «Міс Стиль»,  «Міс Грація», «Міс Елегантність», «Міс Чарівність»,  «Міні-Міс Помічниця».

Дівчатка ж довели всім присутніх, що вони вже справжні помічниці для своїх мам - уміють почистити картоплю, перебрати крупу і навіть, працюючи, заспівати пісню.

Того дня ми вперше зробили спро­бу повернути життя ще од­ному  з призабутих  звичаїв народу — закосиченню. І хо­четься вірити, що він ожи­ве,    наповниться   новим змістом,   передаватиметься новим  поколінням.   І  як би нас не переконували про старомодність коси,   але   в  дівочих   косах   є своя     принада,     щось ніжне, близьке, щемливе і священне…

                                                                                   Зоя Єщенко, провідний бібліотекар

                                                                              Миргородської районної бібліотеки для дітей