Хай з козачати виросте козак!

Того дня, напередодні  великого християнського свята Покрови, до районної бібліотеки для дітей завітали наші добрі друзі – третьокласники ЗОШ №1 імені Панаса Мирного. Як і при кожній зустрічі, ми відкриємо для них щось невідоме та, разом з тим, цікаве. В цей день розмова йшла про славну Запорізьку Січ, про січових козаків, їх походи і подвиги.

Вважають, що слово козак походить від слова «коза», адже козаки були спритні, як кози, і вдягалися в козячі кожухи. А, можливо,  від слова "кайзак", що означає "вільна людина ”. Бажаючих стати козаками спочатку приймали в «джури». І кожен «джура» сім років учився фехтувати, влучно стріляти, а на коні, мов реп’ях, сидів. А ще до цього вони розвивали силу, спритність і сміливість.

Бібліотекарі запропонували дітям прожити один день життям козаків, побувати в 16-18ст. на Запорізькій Січі.  На свято завітав славний гість — справжній миргородський козак Михайло. Саме він став головним суддею у всіх випробовуваннях, які чекали майбутніх козачат.

                                           Одержавши на раді згоду,

                                             Дітей козацького роду

                                             У наше коло викликаю,

                                             Їх перевірити жадаю!

                                             Поведу таку я річ:

                                             – Що ви знаєте про Січ?

Як виявилось, діти чудово знали та впевнено розповідали правила, які панували на Запорізькій Січі, бо по-справжньому готувалися стати козачатами.

Про хоробрість і спритність козаків ходили легенди. Ніхто не міг протистояти їм у двобої, бо були вони дуже сильними. Хто ж найсильніший з наших майбутніх козачат, козак Михайло перевірив під час конкурсу, який називався «Ну-те ж, браття, або перемогу здобути, або дома не бути». Діти із задоволенням надували повітряну кульку на швидкість – чия швидше лопне. Звання козака-Сили здобув Діма Сьомак.

В конкурсі «До булави треба й ще й голови» взяли участь і хлопчики, і дівчатка, і гості, присутні на святі. Переможених в ньому не було, адже всі учасники були кмітливими.

Зазвичай, в Січ не допускали жінок, але це було притаманно тільки січовим козакам. Тому в нашому колі в козачата приймали і дівчаток,  які теж, проходили випробування.  «Хто швидше добереться до козацького серця?» – так називався конкурс для дівчаток. Найшвидше до нього змогла дістатися Акімова Даша, за що і отримала медаль. 

           Та найважчим випробовуванням для маленьких учасниць був конкурс «Приготуй борщ». Береславець Настя і Лучкова Віка продемонстрували всім, що наші козаки на Січі без смачного борщу не залишаться.

В кожного козака був вірний товариш – бойовий кінь. Його дуже добре доглядали: мили їх, чистили, а коні виручали своїх вершників у боях і походах.

Отож і нашим майбутнім козакам було запропоновано намалювати коней. 

         Із зав’язаними очима з цим важким завданням успішно впорались Гринь Артем і Радченко Владислав. Своїми порадами та підтримкою їм активно допомагали вболівальники.

 Перед тим, як стати справжнім козаком, молодь проходила курс молодого бійця. От і ми запропонували нашим хлопцям конкурс, який  називався «Я – козак!» Як виявилось, одягти  національний одяг та ще й на швидкість не дуже легко, в чому переконались Кубре Назар і Димов Артем. Краще з цим завданням впорався Назар, за що і отримав медаль.

 У мирний час запорожці грали на музичних інструментах, співали пісень, танцювали та влаштовували показові бої. В конкурсі «Козаки на відпочинку» переможених не було, адже  кожен з присутніх умів розповісти  гумореску, заспівати пісню, розказати прислів’я та поділитися козацькою мудрістю.

І все ж кожен, хто мріє стати козаком, повинен знати і виконувати заповіді козаків. 

Тож шановний пан Михайло зачитав нашим юним друзям ці заповіді. А потім провів обряд посвяти – за давнім козацьким звичаєм посипав  козачат золотою пшеницею.

              
                  Алла Савчук, бібліотекар Миргородської районної бібліотеки для дітей