Подорожуємо разом…

Бакотська затока

(Кам’янець-Подільський р-н, Хмельницька обл.)

Подорожувати разом з дітьми – що може бути прекраснішим і кориснішим. Адже це не просто подорож – це пізнання нашого краю, цікавих і, здебільшого, незнайомих місць не лише малятам, а й самим дорослим. Та знайомитись з ними не пізно ніколи. Тому давайте прямо зараз і почнемо це робити.

          

Хочу розповісти вам про незвичайної краси затоку Бакота, про знайомство з якою наша група мріяла давно і нарешті здійснила свою мрію.

"Хто був на Поділлі, а не бачив Бакоти, того можна зачислити до категорії людей, які були в Римі, а не бачили Помпеї", - так ще в 1919 році писав український письменник Осип НАЗАРУК, який пізніше прославився як автор повісті "Роксоляна".

Бакота – напівлегендарна столиця Дністровського Поділля у ХІІІ ст. Місто являло собою укріплений замок та печерний монастир, збудований нібито самим Антонієм Печерським, який згодом на київських горах заснував Києво-Печерську лавру. В монастирських келіях ховалися місцеві жителі під час набігів кочовиків. З того часу збереглось багато переказів, і один з них – про відважну жінку, жительку Бакоти.

"Одного разу турки раптово налетіли на Бакоту. Але люди встигли сховатись від жорстоких ворогів. Та одна жінка не змогла втекти, бо саме народила дитинку. А отаманкою нечестивців була туркиня - немилосердна, зла і люта. Народ добре знав, що куди вона пройде зі своїми бусурманами, то хати спалить, людей поріже, а решту - у полон забере. Уже дуже боялись її люди.

Під час нальоту в Бакоті отаманша зайшла до хати, в якій була та сама жінка, яка нещодавно народида дитинку. Вона вже хотіла накинутись на беззахисну жінку, та побачила на столі в мисці кислі огірки. Підійшла до столу та й попробувала. А огірки були, певно, дуже смачні, бо проклята ординка на ту хвилину забула про все. Вона лише запитала жінку, де та взяла їх. А та притворилась дуже слабою, тому кивнула в бік головою і ледве сказала: "В діжці". Туркиня підбігла до діжки і нагнулася, щоб дістати огірок. Жінка хутко схопилася з постелі та бігом до туркині. Міцно схопила її за ноги і кинула в діжку. Так і втопила отаманшу.

        Скільки не шукали її бусурмани, так і не знайшли. І взяв їх такий жах, що скоро повтікали із села. А люди вернулися і були дуже раді, що залишилися живими. Вони дякували жінці за те, що врятувала їх від смерті та полону".

На жаль, Бакоті, давній столиці Пониззя, випала сумна доля. Місто, яке пережило численні ворожі навали, перестало існувати не так давно – у 1981 році. Тоді його разом з іншими селами було затоплено водами Новодністровської ГЕС. Мешканців розселено в сусідні міста, а Бакота стала підводною «Атлантидою».

Нині Бакота – це територія на березі Дністра, входить до національного природного парку «Подільські Товтри». Скельний монастир відновлений археологами, на його території три джерела, вода в яких вважається цілющою. Теплий клімат, подібний до кримського, святі місця, мальовничі краєвиди ніби запрошують відвідати цю українську «Атлантиду».

Тож сміливо вирушайте до Бакоти, милуйтеся чудовими краєвидами, пийте цілющу воду. Адже тим, хто відвідав Бакоту і зміг насолодитися її красою, хочеться погодитись з тим, що назва Бакота перекладається як «бажане місце». І хай вас не зупиняє те, що доведеться запастися терпінням, здолати нелегку дорогу, яка то піднімається круто вгору, то спускається круто вниз, а останній кілометр – то взагалі бездоріжжя. Та все це варто подолати, щоб побачити неймовірну красу…

  Зоя Єщенко, пров. бібліотекар Миргородської районної бібліотеки для дітей