Подорожуємо разом…

Печера в селі Кривче

Сьогодні я запрошую вас, шановні відвідувачі нашого блогу, в наздвичайно цікаву подорож. Адже якщо на морі, в замку чи в горах майже кожен з вас був, то в підземних печерах – я в  цьому впевнена - були не всі. Отож, вирушаємо.

Неподалік Хотинської фортеці знаходиться невеличке  село Кривче , що лежить на крутих схилах річки Циганки. Назва його, мабуть, походить від крутих звивистих поворотів, які утворював старий шлях. Саме тут і знаходиться Кришталева печера. Хоча ні граму кришталю в печері немає, таку назву вона отримала завдяки гіпсовим утворенням - різнокольоровим кристалам.

Середньорічна температура в печері 11 градусів. Печера Кришталева славиться своїми "скульптурами", автором яких були води Тетісу, що мільйони років тому вимивали породи, утворюючи цікаві зображення. Тут є "зуби дракона", "буйвол", "змія", "дельфін", "сова" та ще багато інших химерних тварин - практично цілий підземний зоопарк.

Тож гайда під землю!

Спершу — довгий вхідний коридор, де часто доводиться пригинатися. Якщо цього не робити, то «печерний сувенір» (так гіди називають гулі) — гарантовано. Під ногами глиняна підлога, дуже бугриста, яку називають хребтом крокодила. Йти доводиться довго — близько півкілометра. Нарешті виходимо у великий зал. 

Деякі каменюки тут набули досить оригінальних рис і нагадують різноманітних звірів і казкових потвор. Справжнім шедевром печери є «Голова буйвола», яка пильно дивиться на туристів зі стелі. Кажуть, що буйвол може злизати гроші з вашої лівої нагрудної кишені, тому коли під ним проходиш, треба бути пильним.

Далі тягнеться коридор «Криш­талевий». Його стіни тісно вкриті кристаликами гіпсу, які так довго ростуть.

Жоден відвідувач печери не залишиться байдужим, проходячи повз цікавий  камінь, який називають анальгін. Якщо у вас болить голова, то треба просто прикласти її до полірованого виступу на кам’яній брилі — і  головний біль обов’язково пройде.

По маршруту ще багато цікавинок. Тут і кам’яний слон, природний малюнок жар-птиці, а також пласт пластинчатого гіпсу, який світиться зсередини, якщо піднести до нього ліхтарик.

Та в печері можна побачити не лише кам’яних істот. В одному місці на стіну світить прожектор і в його променях гріється ціла колонія кажанів. Летючі миші сплять і будити їх не варто — потривожена тваринка може заплутатися у вашому волоссі, й тоді невідомо, хто перелякається більше.

Ну, і що ж то за печера без легенди? Є така і в Кришталевої, а говорить вона наступне.

Під час татаро-монгольської навали сільська дівчина Наталка, рятуючи життя, забігла у печеру. Там її зустрів Підземний Володар, який пообіцяв сховати її, якщо вона проживе з ним рік. Розсудивши, що Володар таки кращий за монголів, Наталка погодилася. Пройшов рік, але господар не збирався її нікуди випускати. Вічна темрява та смажені кажани настільки набридли бранці, що вона вирішила вбити співмешканця та вирватись на волю. Коли Володар спав, дівчина замахнулася сокирою, цілячи йому в голову. Але тут дуже недоречно стався землетрус, чоловік прокинувся і встиг закритися рукою.

Саме її й відрубала Наталка. Відтепер кам’яну п’ятерню можна побачити в печері. А обурений чолов’яга тоді покликав відьму, яка перетворила кровожерливу Наталку на ящірку. Вона також є в підземній експозиції. Потім Володар, за допомогою печерного барабану, покликав вірного слугу і вони разом закам’яніли. Одним словом, усі померли. Певно тому екскурсоводи попереджують — якщо в групі є Наталка, то їй краще не відриватися від колективу…

Те, що природа може творити шалені дива, відомо нам усім. Однак ми чомусь думаємо, що для того, аби їх побачити, треба податись за тридев’ять земель. А виявляється, вони поруч. Печера Кришталева у селі Кривче – це одне із тих див, яке викликає захоплення та неймовірні емоції…

Зоя Єщенко, пров. бібліотекар Миргородської РДБ